Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова:
ПЕРЕКРИВАЮЧИ ГАЗ, РОСІЯ ПРИМУШУЄ ЄС БРАТИ УЧАСТЬ В ОБХІДНОМУ ГАЗОПРОВОДІ

Поставки припинила Росія. Це було показано по російському телебаченню, як поступово перекривались газопроводи, які йшли в бік України. Спочатку було перекрито 3 газопроводи, потім ще один. І нещодавно було перекрито останній – Суджа. Яким чином із якою метою Україна могла б перекрити постачання газу в свій бік? Який сенс нам перекривати транзит газу? Якщо перекрити газ, то ми не будемо мати технічного газу, який нам потрібен на технічні цілі, тобто для перекачки газу для Європи. І нарешті, якщо, як твердить Росія, Україна “постійно краде газ”, то в разі перекриття нам нема чого красти – де ж логіка?
Росія переслідує багато цілей, в тому числі кілька стратегічних. Сьогодні значно упали ціни на нафту. Створюючи  проблеми з забезпеченням газу в Європу, Росія нібито вплине на ціни на нафту. В разі зменшення подачі газу до європейських країн, вони застосовуватимуть нафтопродукти для зварювання, для інших цілей. Отже, це збільшує попит на нафту і може вплинути на світовий ринок нафти. Отже, підняття цін і отримання додаткових прибутків як від газу (оскільки ціна на газ теж залежна від ціни на нафту), так і від продажу нафти – це перша стратегічна мета.
Друга мета – підштовхування Європейського союзу до необхідності будівництва так званих обхідних газопроводів, насамперед Nord stream (Північний потік) і South stream (Південний потік). Сьогодні значна кількість країн країни Балтії, Польща не хочуть, щоб Nord stream будувався. Криза, немає значних коштів і є великі сумніви в доцільності будівництва цього газопроводу. Перекриваючи газ, Росія примушує Європейський союз брати участь в обхідному газопроводі, який оминає Україну, щоб не було залежності від українського транзиту. Безумовно ми бачимо, що видобуток газу Росії стагнує. Якщо кілька років будувати нові газопроводи, то для них не буде газу, його буде недостатньо. Отже існує ймовірність того, що частина газу, яка йде через Україну, буде перекинута на оці нові обхідні газопроводи.
І третя мета – тактична - отримання надвигідних умов продажу газу та його транзиту через територію України.
У припиненні постачання газу є певна загроза для української газотранспортної системи. Оскільки якщо різко зменшувати подачу газу, а потім взагалі відключити, може виникнути проблема з перекачуючими агрегатами. Це вже залежить від професіоналізму українських газівників, які мають своєчасно вимкнути ці агрегати, щоб вони не зруйнувалися.
Міжнародні спостерігачі можуть з’ясувати, хто винен у ситуації, яка склалася. На 75% це можна простежити. Головним чином на території Росії є газовимірювальні станції, вони реєструють. Безумовно людський фактор може змінити, зробити все навпаки, однак прилади чітко фіксують, що відбувається з подачею газу. Де перемикали, коли і наскільки.
Я багато кажу, що і транзитні тарифи і тарифи на зберігання газу в підземних сховищах і ціна газу для України – це є результат переговорів. Не можна сказати, що ціна для України така, а тарифи такі. В рамках переговорів визначаються всі компроміси з обох боків і всі тарифи і ціна.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
РОСІЙСЬКА СТОРОНА РОБИЛА ВСЕ, ЩОБ БУЛИ ЗІРВАНІ ПЕРЕГОВОРИ

З точки зору Європи, винні обидві сторони. Тому що вони не отримують проплачений газ, і їм не цікаво, хто не постачає газ: Україна чи Росія. Якщо говорити з точки зору самої ситуації, то винна російська сторона. Вона з самого початку розглядала цю ситуацію як показове покарання непокірної транзитної України. В іншому випадку не було б таких ультимативних заяв з боку Газпрому, не було б такої ультимативної необґрунтованої ціни на газ для України. Для Росії було важливо продемонструвати транзитну неспроможність України, нанести Україні репутаційні втрати, значно понизити транзитну, геоекономічну і геополітичну репутацію України.
Це не просто склад обставин, а такий собі новорічний серйозний спецпроект, щоб підвищити політичну привабливість інших проектів газопроводів, таких як Nord stream і South stream, які оминають Україну. Російська сторона робила все, щоб були зірвані переговори, щоб Україна вимушена була піти на споживання газу зі сховищ, накопичених протягом 2008 року. 
Обхідні газопроводи не зможуть витіснити Україну з транзитного ринку, адже через Україну проходить 80% газу з Росії, який споживається Європою. Але значно знизити можливості можуть. Якщо будуть запущені Nord stream і South stream, то роль транзитних посередників буде значно зменшена. Україна буде мати менше можливостей для участі у формуванні нової архітектури енергетичної безпеки в Європі, у формуванні структури енергетичної солідарності. Намагання Росії полягають в тому, щоб, оминаючи транзитні країни, підірвати можливості для формування загальної енергетичної європейської політики, коли може бути встановлений прямий зв’язок між постачальником і споживачем. Росія може напряму заключати контракти з корпоративними агентами Німеччини, Франції, Італії, оминаючи Брюссель. Оминаючи Україну, Кремль хоче оминути Брюссель. А тим самим застрахуватися від того, щоб Брюссель напряму виходив на Туркменістан чи інші країни для формування іншої газопровідної логістики. Отже, можливості загальної енергетичної політики будуть значно зменшені у напрямку Туркменістану та центральноазіатських країн, у яких Росія бере газ. Адже свого газовидобутку Росії вже не вистачає для того, щоб задовольнити потреби своїх і європейських споживачів. Комерційна привабливість Nord stream і South stream сьогодні падає. Падає споживання газу, дорожчає вартість капіталу, тобто кредитних ресурсів, щоб реалізувати ці газопроводи на комерційній основі.  
Ми можемо підвищити ціну на транзит тільки рішенням Стокгольмського суду або завдяки експертній оцінці фахівців Європейського Союзу, які можуть допомогти у встановленні більш-менш справедливого тарифу на транзит російського газу до Європи через Україну. В самовільному порядку ми це зробити не можемо, вони просто не будуть платити. Інша справа, що ми можемо поставити питання про перегляд тарифів на транзит у бік підвищення, якщо Росія в переговорах по ціні на газ для України вийде за рамки підписаного двома прем’єрами України і Росії меморандуму, який передбачає поступове ступінчасте підвищення ціни на газ, а не одномоментне, як це сьогодні пропонує Росія. Тоді вже Україна може наполягати на підвищенні ставки транзиту до середньоєвропейської, відстоювати цю позицію в міжнародно-правовому арбітражі і звертатися за експертною, а, можливо, і політичною допомогою до Європейського Союзу.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»:
У РОСІЇ ПРОСТО ВИНИКЛА СИТУАЦІЯ, КОЛИ ГАЗУ НА ЕКСПОРТ НЕ ВИСТАЧАЄ

Інформація Газпрому про те, що Україна перекрила постачання газу до Європейського Союзу, відноситься до розряду пропагандистських міфів російського монополіста.
Якщо собі уявити, що щось схоже і трапилось, то при збереженні тиску в системі російських газопроводів, при збереженні обсягів подачі газу на експорт на магістральних газопроводах Росії, по яких подається газ, відбувалася б серія аварій. Або висловлюючись технічною мовою, відбулася б розгерметизація порожнин газопроводів унаслідок виникнення закритичного тиску в магістралях.
Нічого цього на території Росії не спостерігалося протягом останніх днів з того часу, як Росія припинила постачання газу.
Таким чином можна зробити єдиний висновок – коли на вході в українську транспортну систему газ не надходить, то, відповідно, через українську ГТС нічого не може далі транзитуватися.
Тобто Газпром просто припинив подачу газу, звалюючи при цьому всю відповідальність на українську сторону.
Безперечно, що потрібна більша інформаційна активність української сторони в цілому. Тому що під час Різдвяних свят виходило так, що віддувався тільки сам НАК Нафтогаз на інформаційному фронті. Але його ресурси не можна порівнювати з пропагандистськими можливостями Газпрому і цілої пропагандистської машини російської держави. Яка працювала достатньо наполегливо не тільки протягом останнього тижня, а й останніх півтора місяця.
Більше того, слід взяти до уваги, що Газпром залучив до своєї пропагандистської кампанії дуже серйозні європейські, американські піар-агенства, які допомагають йому донести позицію російської сторони до відповідальних осіб країн ЄС.
Як завжди, українська сторона залучилася тільки тоді, коли ситуація ввійшла у фазу ескалації конфлікту.
Я б не став зараз говорити про катастрофічність газотранспортної системи України… У будь-якому випадку ця ситуація є аномальною і безпрецедентною в історії того, що ми називаємо газотранспортною системою колишнього Радянського Союзу. Російська газотранспортна система також працює зараз не в оптимальних умовах, м’яко кажучи. Себто те, що робить російська сторона зараз, піддає серйозним технологічним перевантаженням російські магістральні газопроводи. Якщо, звичайно, у них є газ.
Складається таке враження, що проблема значною мірою пов’язується з поточним дефіцитом газу. Тобто Росія не в змозі в поточний період забезпечити водночас постачання газу внутрішнім споживачам і забезпечення експортних зобов’язань. Тому в них виникла ситуація, коли немає чого подати на експорт. Це тільки одна з гіпотез, поки прямих підтверджень ми ще не можемо вказати, але протягом останніх кількох років низка фахівців у Росії та ЄС висловлювалися, що в Росії є серйозні проблеми з забезпеченням балансу газу.
Ще у вересні минулого року тепер колишній глава іншого російського монополіста РАО «ЄЕС-Росія» Анатолій Чубайс відкритим текстом говорив про те, що в Росії взимку 2010-го року буде серйозний дефіцит газу. Швидше за все, Чубайс на рік помилився… Дефіцит почався раніше.
Російська сторона не ризикує про це офіційно оголосити, бо тоді доведеться оголошувати про дефолт Газпрому в плані його можливостей забезпечувати постачання газу. Тому вирішили розіграти сценарій війни.
Проте це не єдина причина… Є інші причини, які виходять, скажімо так, за рамки комерційної суперечки двох господарюючих суб’єктів.
Є декілька причин припинення постачань газу в Європу… Перша – як я уже сказав, у Росії існує дефіцит газового ресурсу водночас для задоволення усіх потреб.
Газотранспортна система так влаштована, що спочатку задовольнятимуться потреби того споживача, який знаходиться ближче до початку труби, тобто це буде російський споживач. А для решти буде те, що лишається.
Друга причина пов’язана з тим, що російська сторона, бачачи неухильну тенденцію до зниження цін на нафту впродовж останніх півроку, вирішила вдатися до застосування ескалації – відновлення зростання ціни. Звичайно, що це не може робитися публічно й декларативно, потрібно знайти низку приводів, які б зробили штучно створюваний дефіцит, тобто надали йому правдоподібного вигляду.
Третя причина – Росія у такий спосіб вирішила вдосконалити технологію ведення енергетичних воєн. Що є абсолютним абсурдом з їхнього боку, бо такі дії призводять до тотальної втрати довіри до Росії як постачальника.
У Росії є декілька цілей… Часто всі, особливо журналісти, хочуть знайти одну ціль, яку переслідує Росія. Насправді система цілей достатньо структурована, Росія діє багатоцільовим планом.
Перша ціль – дотиснути Україну, дотиснути НАК Нафтогаз, увести її в стан банкрутства з тим, щоб Україна через певний проміжок часу була вимушена здати газотранспортну систему Газпрому.
Друга ціль – зберегти принаймні на тимчасовий період непрозорого посередника РосУкрЕнерго при поставках центральноазіатського газу через Газпром в Україну та ЄС.
Третя ціль – показати Європейському Союзу Україну ненадійним транзитним елементом при постачанні російського газу і добитися остаточної згоди та фінансування від ЄС двох амбітних проектів “Північний потік” і “Південний потік”, які за замислом російської сторони, повинні стати компенсатором ненадійної України як транзитної гілки.
Чи витіснять нові газотранспортні системи Україну як транспортера? Ні, це ілюзії… У зв’язку зі зростанням на попит газу в країнах ЄС російська сторона та ЄС потребуватимуть і додаткових маршрутів, і використання української газотранспортної системи. Тому що тільки в Україні є система підземних сховищ газу, які вкрай необхідні російській стороні для забезпечення стабільності постачання газу до ЄС. Це те, чого немає і не може бути по інших маршрутах.

Це речі, про які Газпром не говорить, бо йому не вигідно говорити про це.
Опитували Анна Ященко, Ксеня Лесів