ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Як же було б добре, коли б половину дня людина витрачала на себе та свої стосунки з Богом, незважаючи на ближнього, сусіда, родину, політику, погоду чи ще якісь «локально-глобальні» речі. Заглибившись у стосунки з Богом, людина бачила б тільки Його, а до решти справ була б дещо інертнішою. Це було б досить непогано.

«Зверни свої очі на себе самого й остерігайся судити діла других людей»

(Наслідування Христа)

Вдосконалюючи себе, творимо добро ближньому. Натомість судячи других, ми марно витрачаємо час і на додаток накликаємо на себе гнів Божий. Наш осуд ближнього завжди є суб’єктивний, отже несправедливий, бо судимо все поверхнево, тоді дуже легко маємо гріх, виправдовуючи себе людською неміччю. Тільки один Бог має право судити вчинки людини, бо Він єдиний знає її від створення, знає, що діється в її серці, що стало причиною тїєї чи іншої поведінки. Він єдиний знає її душу. Логіка людська і Божа аж ніяк не тотожні.

Нелегко позбутися старої звички, інколи вона так вкорінюється в нас, що стає частинкою нас самих – фактично нашою другою натурою. Порівнюючи себе з іншими, завжди знайдемо те, що вивищує нас серед них. Так народжується пиха, гордість, ба більше – гординя. Ми легко потрапляємо в тенета диявола, а він, хапаючи міцно, нескоро відпустить нас із тьми. Опісля нарікаємо на цілий світ та всіх, мовляв, винні всі, тільки не я. Нашу совість присипляє порівняння, адже в душі очевидно думаємо, що вони ще гірші. «Я без сумніву найкращий. Мої вади не такі й страшні, порівнняно з .... отим «дурнем»»...

Ясна річ, кожен із нас має вади, недоліки... Єдиний Бог є досконалим... А хто ми в порівнянні з ним? Тому не судімо, залишмо Богові його справу, а ми молімся до Творця відкрити нам мудрість побачити життя Божими очима.

«Бог хоче, щоб ми Йому цілим серцем підлягали»

«Ні за які скарби світу, ані для нічиєї вподоби не годиться робити чогось злого...»

Тільки завдяки любові Бога ми з вами створенні до буття. Бажаючи ближньому зла, я найперше бажаю шкоди собі та своїй сім’ї. Людина, яка навчилася розпізнавати голос Бога в своєму серці, споглядати Бога, дослухатися до Його відвідин, завжди є щасливою, бо віднайшла неабиякий скарб – самого Бога. Тому, налагоджуючи особистий контак з Богом, я все менше бачитиму вади ближнього, адже внутрішня постава бачить тільки добро, прагне любові, бажає щастя іншому, як самому собі. Від того солодкий мир розливається в моїй душі, і вона співає від щастя. Натомість зло – страшне, породжене в моєму серці, бунтує розриваючи його на шматки, ведучи до невдоволення, а без щирого каяття і до смерті. Звертаючись до братів Слова Божого, Мати Тереза казала: « Ви повинні бути родиною й нагадувати одне одному Ісуса. Ніжно любити одне одного, так як Ісус любить кожного з вас».

Нести Бога туди, де про нього не знають – річ, гідна нагороди. Змінити себе, перебороти спокусу і виправити хиби зможе тільки сильна духом людина. Якось перебуваючи делеко від Індії, у країнах Заходу, Мати Тереза, проста, сповнена любові до людства, тендітна жінка, яка, крім Христової любові, не мала нічого, знайшовши усе, зауважила таку річ:

«Мені здається, що зовсім не важко дати голодному миску рису, запропонувати нічліг, коли він не має де спати, але потрібно багато часу, щоб утішити або допомогти людині позбутися гіркоти, гніву, чи самотності».

«Скільки зранених душевно маємо біля себе?» - можем поспитати себе. Що я зробив (-ла) для того, щоб біль тієї людини став меншим? Чи був байдужим? Чи, куди гірше, сам створив той біль?

Не потрібно докладати багато зусиль, щоб мудро прожити життя, полюбити Бога. Проте пам’ятаймо, що та мудрість, яка не походить від Божої мудрості, рясних плодів не дає.

10 запитань, які Бог тебе не запитає:

Бог тебе не запитає, на якій машині ти їздив, але запитає скільки людей ти підвіз.
Бог не запитає,
скільки квадратних метрів мав твій дім, але запитає
скільки осіб його відвідали.

Бог не запитає, у що ти був зодягнутий, але запитає, скількох людей ти одягнув.
Бог не запитає, скільки грошей ти заробляв, але запитає,
в який спосіб.
Бог не запитає, яку ти мав посаду, але запитає,
як ти працював.
Бог не запитає, скільки ти мав друзів, але запитає,
для скількох людей
ти був другом.
Бог не запитає, в якому оточенні ти жив, але запитає, як ти оцінював своїх сусідів.
Бог не запитає тебе про колір твоєї шкіри, але запитає
про колір твоєї душі.
Бог не запитає, чому ти так довго відтягував прийняти віру в Ісуса Христа, але Він з любов’ю поведе тебе до твого небесного житла замість того, щоб відіслати до брами пекла.
якщо ти все знаєш,
Що ти з цим зробив?

Можна прожити життя в гріхах та не можна з ними потрапити до раю. А що може бути вартіснішим за життя після смерті? Виховуючи в собі турботливість, яка є початком великої святості, та здатність думати про інших, ставатимемо щораз більше подібним до Христа. А виконуючи працю з любов’ю, викорінюватимемо зло, якого так багато є серед нас. Не судімо одні одних, щоб і нас не було засудженно.

Марія ВТЕРКОВСЬКА, релігієзнавець, психолог