ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

На правому березі мальовничої річки Тясмин на Черкащині розкинувся Чигирин – давня гетьманська столиця української козацької держави. Найдавніші згадки про Чигирин належать до першої половини ХVI ст. Про нього говориться як про один з козацьких зимівників, який мав невелику фортецю. З другої половини ХVI ст. Чигирин стає центром Чигиринського староства. У 1592 р. місту надається Магдебурзьке право. У 30-і рр. XVII ст. замок зазнав кардинальної перебудови і перетворився на неприступну фортецю з трьома рядами мурів та глибокими наповненими водою ровами.
Та перш за все Чигирин невід’ємно пов’язаний з ім’ям гетьмана Богдана Хмельницького. В 1638-1647 рр. Хмельницький був чигиринським сотником, 1648 р. став гетьманом Війська Запорозького. Тоді ж Богдан Хмельницький обрав Чигирин гетьманською столицею, де розташовувалась його гетьманська резиденція. На 1650 р. гетьманська держава простяглася на захід по Горинь і Дністер до місця, де в нього впадає річка Єгорлик, на північ – по Прип’ять, Десну й Сейм. На сході границя гетьманської України пролягала по доріччі того ж Сейму, Ворскли й Сули, на півдні – від гирла Єгорлика до верхів’я Інгула та Інгульця. Гетьманові підпорядковувались також автономна Запорозька Січ і землі над Дніпром. Вибір Чигирина був невипадковим, бо місто розташоване у зручній для оборони місцевості, в центрі споконвічних козацьких земель, неподалік від Дніпра, по якому було легко дістатися до Запорозької Січі. Воно включало в себе Замкову гору, де були основні укріплення, та Поділ – розташований попід горою. На лівому березі річки Тясмин містилася третя частина Чигирина – передмістя, яке не мало укріплень і з'єднувалося з Нижнім городом чи Подолом дерев'яним мостом через річку. В Чигирині містилися головні установи української держави, а також розміщувався Чигиринський полк, який складався з 19 сотень та військова старшина. Сама гетьманська резиденція знаходилася не в замку, а на території міста, під горою і під захистом замку.
Сирійський мандрівник Павло Алепський, який побував у козацькій столиці в серпні 1656 р. у своєму “Щоденнику” так описав укріплення на Замковій горі: “Замок тутешній не має собі пари в цілім українськім краю щодо висоти й величності свого простору, великої води й багна, що його оточують. Тому це дуже сильне укріплення... В ньому багато стрімких місць. Деякі гармати незвичайно гарні, блищать як золото: гетьман вивіз їх з Польщі. На них написи, родові й інші знаки”.
Смерть Богдана Хмельницького (1657 р.) стала початком занепаду Чигирина. Наступив період руїни, коли за гетьманську булаву вели шалену боротьбу представники козацької старшини, полковники й сотники. Кожен з цих претендентів намагався заручитися підтримкою сусідніх держав – Московії, Речі Посполитої та Порти. З історичних джерел відомо, що резиденція Хмельницького слугувала і наступним гетьманам – Івану Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлу Тетері та Петру Дорошенку.
Завдяки гетьману Петру Дорошенку, котрий намагався вберегти Україну від хаосу та відновити її незалежність, Чигирин на деякий час зберігає статус гетьманської столиці.
У вересні 1676 року війська Правобережного гетьмана Івана Самойловича та московське військо обложили Дорошенка в Чигирині. І після запеклого бою він вимушений був здатися Самойловичу. З цього моменту Чигирин втратив столичний статус, а в замку розмістили московську залогу. Деякий час Чигирин все ще залишався потужною фортецею. В той час турки, які закріпились на Поділлі, почали поглядати на Запоріжжя й Черкащину. Влітку 1677 року гарнізон Чигирина в складі 30 тисяч козаків та 24 тисяч московських стрільців витримав 120-тисячну турецьку облогу, але через рік відбулася друга облога турками Чигирина, вже з 200-тисячним військом. Захисники фортеці висадили тоді у повітря пороховий погріб та гармати, набиті порохом. Разом з тисячами турків була знищена і фортеця. Вибухом був зруйнований замок і вже ніколи більше не відновлювався. Саме місто також було повністю сплюндроване, в ньому були знищені всі значні архітектурні споруди. Московський цар зажадав перенесення гетьманської столиці ближче до своїх кордонів. Згідно так званого “Вічного миру”, укладеного між Росією та Польщею у 1686 р. Чигирин мав залишатися пустим до подальшої ухвали. Тут поселялися лише втікачі-кріпаки. За Прутським мирним договором 1711 р. Росія уступила Чигирин Польщі, а після другого поділу Польщі з 1793 р. Чигирин попадає під владу Росії, з 1797 р. стає повітовим містечком Київської губернії.

У 1989 р. у Чигирині було створено Державний історико-культурний заповідник “Чигирин” для організації науково-дослідної роботи по відновленню історико-культурних пам’яток. В 1995 р. до 400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького заповіднику було надано статус Національного. До нього ввійшов комплекс пам’яток історії, культури, архітектури, археології та природи Чигирина, Суботова, Стецівки, Мотронинського монастиря, дубово-ясеневого урочища Холодного Яру та Атаманського парку. Загальна територія заповідника становить 1173 га. В центрі міста знаходиться Замкова гора – пам’ятка садово-паркового мистецтва. На горі розташовані відомі пам’ятки історії, архітектури, монументального мистецтва: монумент Богдану Хмельницькому (1973 р.); кам’яний хрест 1912 р. на честь героїв битв з польсько-шляхетськими та турецькими загарбниками (1596-1597, 1677-1678 рр.); бастіон Петра Дорошенка – частина Чигиринської фортеці ХVII ст. та ін.
Наразі в заповіднику діє п’ять музеїв, головний з яких – музей Богдана Хмельницького (1995 р.). У залах цього музею висвітлено теми, які розкривають військову, державотворчу та зовнішньополітичну діяльність гетьмана, розповідають про історію гетьманської столиці – місто Чигирин, події Національно – визвольної війни українського народу середини XVII ст. Археологічний музей нараховує понад 600 унікальних експонатів доби неоліту, енеоліту, бронзового та раннього залізного віку. Суботівський історичний музей засновано в 1960 р. в приміщенні церкви Святого Іллі. Цікавий і Медведівський краєзнавчий музей, який нараховує 1000 предметів. Стецівський етнографічний музей є туристично-етнографічний комплекс “Козацький хутір” в с. Стецівка.
До споруд історико-архітектурного комплексу “Резиденція Богдана Хмельницького” входить Генеральна військова канцелярія. За часів гетьманування Богдана Хмельницького Генеральна військова канцелярія стає вищим і центральним органом виконавчої влади, фактично першим урядом української козацької держави. Через неї гетьман здійснював управління військовими, адміністративними та судовими справами Війська Запорозького. Керував генеральною військовою канцелярією генеральний писар. Відоме ім’я першого писаря часів Богдана Хмельницького – Іван Креховецький. Його наступником став Іван Виговський.
У 1995 р. біля підніжжя Замкової гори було побудовано Каплицю Святої Покрови, в підземній крипті якої саме на Покрову 1995 року (14 жовтня), оскільки Покрова Богородиці в Україні здавна вважається козацьким святом, було перепоховано останки 263 козаків та мешканців міста, що були виявлені під час розкопок козацького цвинтаря у 1993-94 рр.

В експозиціях музеїв Національного історико-культурного заповідника “Чигирин” знаходиться багато унікальних експонатів. Так, музей Богдана Хмельницького нараховує близько 2000 експонатів. Головне місце в колекції займають пам’ятки козацької доби: зброя та спорядження, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматика, побутові речі. За їх допомогою відтворено матеріально-предметне середовище, в якому жив та вершив державотворчі справи гетьман Богдан Хмельницький.
Серед зброї – мортира та легка бронзова польова гармата XVII ст. У часи Хмельницького кожен полк козацької армії мав по 6-7 польових гармат. Загальна кількість легкої артилерії становила 100-110 одиниць, а з урахуванням важких – 130-140. Утримання артилерії коштувало надзвичайно дорого – загальна вартість артилерії Богдана Хмельницького та її річного обслуговування сягали астрономічної суми – 200 тисяч польських злотих. В музеї представлені також козацькі шаблі XVII-XVIII століть. Однією з найцікавіших є шабля (імовірно місцевого виробництва), знайдена на місці переправи козацько-стрілецького війська через Тясмин під час другого Чигиринського походу 1678 року. Вона має широкий короткий злегка вигнутий сталевий клинок та руків’я із дерев’яними накладками, які збереглися незважаючи на три століття перебування у воді. У XVII столітті така зброя коштувала досить дорого – 10-15 злотих, а річна платня козака-реєстровця становила 30 злотих. Тому основним джерелом поповнення козацької зброї ставали арсенали магнатських садиб. Користувались козаки і зброєю місцевого виробництва, яку виготовляли ковалі-зброярі – шабельники.
В експозиції музею Богдана Хмельницького представлений унікальний портрет невідомого художника середини XVIIІ століття, на якому зображено спокійну, впевнену в собі людину середніх літ. Гетьман одягнений урочисто – червоний парчевий жупан та чорну накидку з красивими дорогими застібками. Статечна фігура щільно обтягнута поясом. Руки міцно стискають оздоблену коштовним камінням булаву, символ гетьманської влади, і рукоять пістоля або шаблі. Чорна парчева шапка, прикрашена двома страусовими пір'їнами, покриває голову гетьмана. Зовнішність Хмельницького схожа з описами сучасників: “Обличчя видовжене, худорляве, ніс доволі довгий вузький, вуса тонкі і довгі, “козацькі”.
У музеї Богдана Хмельницького експонується 29 люльок XVII-XVIII століть з колекції Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”, знайдених під час археологічних розкопок на території Нижнього та Верхнього міста (Чигирин) протягом 1989-2006 років. Люльки, що експонуються в музеї мають різноманітні форми: від струнких, витягнутих догори з циліндричною чашечкою до невеликих екземплярів зі сплощеною чашечкою на тютюн та невисокими прямими вінцями. Вони прикрашені рельєфним або штампованим орнаментом, вкриті зеленою та жовтою поливою, деякі – чорнодимлені. Звичай паління тютюну був запозичений українцями зі Сходу, на що вказує і назва люльки – “носогрійка”, або “бурунька” від турецького “бурун” – ніс. Виготовляли люльки переважно із глини, іноді з дерева та носили їх за відворотом шапки. Люлька була предметом гордості кожного козака, її часто оспівували в піснях та змальовували в народних картинах.
На схилах Замкової гори можна побачити кам’яні сходи 1912 р., пам’ятний знак “Кобзар” 1954 р., пам’ятний знак 1992 р. на честь перебування Тараса Шевченка в Чигирині в 1843 та 1845 роках. Тут він зробив ескіз офорту “Дари в Чигирині”, присвячений козацькій раді 1649 р., малюнки Чигирин з Суботівського шляху”, “Чигиринський дівочий монастир”. Великий Кобзар присвятив Чигирину вірш “Чигрине, Чигрине”, розділ поеми “Гайдамаки” – “Свято в Чигирині”, поему “Холодний Яр”, містерію “Великий льох” та ін.
В заповіднику постійно ведуться наукові роботи по розширенню експозицій, проводяться цікаві заходи та численні виставки по відродженню справжньої слави Чигирина як козацької столиці України, вдосконалюється туристичний сервіс та розробляються нові туристичні маршрути. Сьогоднішній Чигирин щиро запрошує всіх, хто кохається в української історії, відвідати Національно-культурний заповідник “Чигирин”, доторкнутися до сторінок своєї історичної пам'яті.

Тарас Шевченко "Чигрине, Чигрине..." відеовірш

https://www.youtube.com/watch?v=HVgx4CKdIFw

Надія Музичук