ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Тільки після того як всі дітки доїхали додому, організатори табору як у Івано-Франківську, так і в Будапешті, змогли полегшено перевести дух і трішечки заспокоїтись. Ми всі таки зробили цю дуже не легку, але важливу і корисну громадську справу.
Це було щось небачене – і за обсягом зробленого, і за накалом нервової напруги. Але діло з оздоровлення 660 дітей з України того варте.
Дивлячись на усміхнені личка діточок та читаючи відгуки їхніх батьків, розумієш, що це літо прожите усіма нами по-особливому!
Коли нас з Ярославою Хортяні, речником української меншини в парламенті Угорщини, запросив до себе статс-секретар міністерства людських ресурсів пан Мікловш Шолтес, мова йшла про відпочинок тільки 200 дітей з Закарпаття. Порадившись з почесним консулом Угорщини в Івано-Франківську паном Василем Вишиванюком, я запропонував пану Шолтесу, аби хоча б половина тих дітей була з Прикарпаття.
На наступній зустрічі, де ми з паном статс-секретарем обговорювали тему надання гуманітарної допомоги певним громадам та організаціям в Україні за участі Василя Вишиванюка, голова БО «Фонд «Відродження Прикарпаття» пані Юлія Марійчин та пан генконсул України в Ніредьгазі Аркадій Гупало, пан Шолтис запропонував запросити на відпочинок вже 600 дітей з усієї України.
Це мало бути за умови, що почесний консул бере на себе обов’язки координувати, оформити документи та забезпечити перевезення дітей до кордону, а я, як голова Державного самоврядування українців Угорщини, з угорсько-українського кордону аж до табору в курортному селі Веленце.
На ці умови ми з Василем Михайловичем пристали. Пізніше так склалося, що відпочивали на озері 650 дітей і ще 20 додатково, включно з 82 дорослими, в основному волонтерами-вихователями та лікарем.
І тільки в процесі роботи ми зрозуміли за яку нелегку справу взялися. Але зараз можна з полегшенням сказати, що ми таки впорались! Тому на найбільшу похвалу і подяку заслуговують почесний консул Угорщини в Івано-Франківську пан Василь Вишиванюк та його команда! Вони, працюючи без вихідних майже все літо, змогли організувати безперебійний обмін табірних груп. А це – оформлення документів, забезпечення житлом, їжею та транспортом 752 дітей та дорослих протягом 10 змін.
Також велику подяку адресую волонтерам та спонсорам з України! Щоб нікого не образити, не буду їх перераховувати (бо не знаю всіх поіменно), а залишу цю честь пану почесному консулу. Але не можу не згадати основних спонсорів та помічників, таких як Микола Круць, Віктор Рахміль, Микола Негрич та Андрій Верлатий.
В Угорщині теж була проведена чимала робота з організації волонтерського руху, спонсорської допомоги та транспортування до Будапешта на екскурсію до парламенту та зоопарку. Ситуація склалася так, що спочатку табір був розрахований на 6 діб, тобто приїзд групи відбувався в неділю, а від’їзд в суботу. Це було не дуже логічно, і, порадившись з паном Вишиванюком, я звернувся до пана Шолтеса з пропозицією, щоб обмін груп був у неділю.
Але виникло запитання: чим зайняти дітей в суботу, яка не фігурувала в початковому плані організації літнього відпочинку дітей. Тоді я звернувся (через кабінет статс-секретаря) до голови парламенту Угорщини з проханням, щоб він дозволив нашим дітям безоплатно відвідувати Парламент, бо вартість квитка досить висока. Пан голова Ласло Кевер дав згоду, і за це йому велика подяка! А пані Ярослава Хортяні, речник в Угорському парламенті від українців Угорщини, з радістю погодилася щосуботи проводити екскурсії.
Велика подяка професійному екскурсоводу пані Ірині Кійко, яка після кожних відвідин парламенту проводила екскурсію на Замковій горі.
Щиро дякуємо пану статс-секретарю, який постійно, щонайменше двічі на тиждень відвідував українських дітей в таборі – і не просто відвідував, а ще й спілкувався та грав в футбол чи інші спортивні ігри з нашими дітьми!
Одного разу, здається в 6-ій групі 6-ї зміни, коли була весь тиждень похмура і холодна погода, пан Шолтес пожалів діточок, що їм не вдалося так гарно провести табірний відпочинок, як попередній групи, запропонував поїздку в Будапештський зоопарк (до речі, він входить в трійку найкращих в Європі!).
Ідея сама по собі ніби й непогана, але постало питання, як довезти всіх дітей до зоопарку? Адже до цього в Будапешт не брали найменших, бо на досвіді перших груп пересвідчились, що їм дуже важко переносити подорож в сильну спеку. Тож вони залишалися в таборі і чудово проводили час на озері.
Але зоопарк – зовсім інша справа, він ніби навмисне створений саме для малечі, їй там найбільш цікаво.
Тому ми були змушені замовляти ще один автобус (мікроавтобус), щоб окремо довозити малечу до зоопарку.
З часом до цієї справи підключилося і посольство України, й останні декілька тижнів амбасада виділяла нам мікроавтобус не тільки для поїздок в Будапешт, а і для подорожі до кордону на перезмінку груп. Бо зазвичай місць в одному автобусі для всіх не вистачало.
За це велика подяка Тимчасово повіреному в справах України в Угорщині пану Михайлу Юнґеру.
Звичайно ж мусили в терміновому порядку якось вирішувати питання з оплатою автобусів. З цим було складніше, бо подорожі на автобусах – задоволення не з дешевих. На жаль, в бюджеті Самоврядування таких коштів не передбачено.
Але виходу не було: кілька автобусів оплатило Самоврядування. Потім нам на допомогу поспішили столичне самоврядування українців під керівництвом Ліліани Грекси, самоврядування українців міста Сеґеда під керівництвом Наталії Шайтош-Запоточної, самоврядування українців міста Веспрема під керівництвом Ірини Закар, самоврядування українців Ференцвароша (9 район Будапешта) під керівництвом Ніколети Хортяні та самоврядування ІІ-го району Будапешту під керівництвом Олександри Корманьош разом з самоврядуванням міста Вац під керівництвом Христини Шікк.
Ми звернулись по спонсорську допомогу також і до деяких угорських фірм.
Першою відгукнулася на наш заклик фірма Ігоря Онищука, яка і оплатила 2 поїздки. Потім зголосилась ще одна фірма, керівництво якої просило не вказувати їх імен, вони перерахували нам 1260 євро. Ну а вже решту витрат на транспорт для дітей з України оплатило Державне самоврядування.
Так вдалося досягнути того, щоб кожна група діточок відвідали Будапешт.

Слово про волонтерів

Давно відомо, що найважча праця – це робота з людьми.
Це природньо, бо людей з різних регіонів та країн об’єднати в одну команду за тиждень – справа не з легких. Проте більшість волонтерів змогли порозумітися і чудово співпрацювати між собою та адміністрацією табору. Хоч бувала і потреба втрутитися і відновлювати мир. Але, на щастя, це було не так часто.
Велика подяка волонтерам!
Передусім - Бріґіті Суперак, яка взяла на себе найважчі перші два тижні і також Яні та Луці Безкоровайним, які пропрацювали беззмінно 3/4 всього табірного часу.
Не менша вдячність всім волонтерам табору:
Олексію Вашу, який не тільки був вихователем, але в більшості поїздок ще й супроводжував автобуси від табору до кордону і від кордону до табору.
Дякуємо також:
Барбарі Суперак,
Іллі Бубляку,
Ніколеті Омводі,
Вікторії Штефуці,
Чілі Гусар,
Крістіні Шінковіч,
Ріхарду Шінковіч,
Олегу Колоскову,
Вікторії Бернат,
Золтану Сікорі.
Тепер вже маємо досвід в роботі з волонтерами та співпрацівниками табору.
Наступного року, приблизно за місяць до початку табору, треба провести спеціальні тренінги для майбутніх вихователів табору. Обов’язковим має буть виїзд щонайменше на один тиждень групи майбутніх вихователів в окремий табір для згуртування команди та виявлення деструктивних елементів. Як показав досвід, людей, які не можуть працювати в команді, ледачих, маніпуляторів та осіб з хворими амбіціями не можна допускати до участі в роботі табору. Бо вони вносять деструктив в роботу табору, що веде до великої дезорганізації (звісно ж, якщо такі особи будуть).
Також керівником табору повинен бути професіонал з України, а помічником вихователя – людина з Угорщини. Бо керувати табором іноземцю з іншим менталітетом дуже важко, особливо коли 100 відсотків вихователів українці.
Так було і зараз. Йожеф Ганч, який до цього вже 15 років керує цим табором, дуже важко міг знайти спільну мову з вихователями. Хоча з дітьми в нього проблем не було. Виникали непорозуміння і деколи доходило навіть до відкритої ворожнечі. Розбуркані емоції доводилось в терміновому порядку заспокоювати. Вдавалося це, на жаль, не завжди.
Але Йожефу необхідно подякувати за те, що витримав до кінця табору, бо якби пішов – табір зупинився б.
Подяка спонсорам табору, які постійно піклувались про дітей і підвозили в табір подарунки.
Це:
- Вікторії Ігнац, яка забезпечила табір мінеральною водою.
- Павлу Молнару, юристу фірми «Бонбонетті», який забезпечував дітей під час всього табору, солодкими подарунками.
- Андрашу Бангалмі, який подарував табору 500 літрів 100% фруктових соків та кілька разів підвозив фрукти.
- Олегу Турику, який теж кілька разів привозив діткам фрукти.
- Ігорю Онищуку та Ярославу Рикуну, які пригощали дітей морозивом.
- Ярославі Хортяні також подяка за проведені екскурсії та морозиво для діточок.
- Власниці атракціону в місті Веленце, яка впродовж усього періоду відпочинку дітей у літньому таборі дозволяла дітям розважатися безкоштовно.
- Столичному та місцевим українським самоврядуванням, які щотижня привозили подарунки.
Ще подяка директору та співпрацівникам готелю «Ювентус», які годували дітей та дозволяли їм купатися у своєму басейні, коли на озері була негода.
Хочу зазначити, що їжа була смачною, хоч і виникали проблеми з типом їжі, особливо в перші заїзди. Але більшість таких проблем вдалося вирішити.
Може чогось і не вистачало, наприклад молочних продуктів і соків. Але це було не критично.
Є одна справа, про яку я дізнався тільки в останній день табору. За браком часу від рішення провести табір та першим заїздом, міністерство домовилось з керівництвом готелю, що оплачувати табір будуть після його завершення. Тому весь табір власники комплексу провели за свій рахунок – а це сума чимала, причому їм прийшлось навіть залізти в борги.
Але найголовніше – ми всі разом спромоглися організувати нашим дітям Героїв, захисників України, незабутній відпочинок в Угорщині!!!

Юрій КРАВЧЕНКО,

Голова Державного самоврядування українців Угорщини,
головний координатор дитячого відпочинку на о.Веленце та Балатоні по Угорщині