ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

З 3 по 10 серпня проходив традиційний україномовний табір на озері Балатон. Готель «Рів’єра» в мальовничому місті Балатонфьолдвар на десять днів став домівкою для українських та угорських дітей. За традицією кожного року до табору приїжджають діти з України. Цього разу учасниками табору стали діти героїв АТО, які приїхали з різних куточків України ‒ Дніпропетровська, Бродів (Львівська обл.), Гусятина (Тернопільська обл.), Рівного, ‒ усього 20 дітей разом з вихователями.
Програма табору була дуже насиченою. День починався з ранкової зарядки, яку проводили старші опікуни табору з Ніредьхази. А далі – україномовні, угорськомовні та креативні заняття, уроки українського танцю, купання в Балатоні, а також улюблений батут. Ввечері діти разом з вихователями вивчали та співали українські патріотичні пісні, читали відгуки таборовиків, була дискотека.
Майже всі вихователі табору були з педагогічною освітою. З угорського боку – це др. Наталя Шайтош-Запоточна, Шікк Кристина, Бернат Вікторія та Бернат Ференц, Уляна Княгинецька, Світлана Лайгут, Юдіт Чані, др. Вікторія Штефуца, з українського боку – Нікіта Федан та Ніна Кейван. Були також старші опікуни з Ніредьгази.
В таборі діти були розподілені по віку на мішані групи, до кожної групи був закріплений вихователь. Завдяки такому розподілу угорські діти мали можливість закріпити знання української мови, а також здобути нових друзів, а українські діти ознайомились з угорською мовою та традиціями країни. Українські діти побували в Угорському Парламенті та в Будапештському зоопарку.
Згідно багатолітньої традиції, одного дня всі учасники табору здійснили екскурсію на пароплаві до міста Тіхань. Там діти поклали квіти до підніжжя пам’ятника королю Андрашу І-му та українській княгині Анастасії. У їх виконанні прозвучав український гімн, а угорський заспівали вже біля могили угорського короля. Після завершення запланованої програми – ознайомлення з Тіханським абатством та перегляду історичного фільму, – прогулюючись схилами Тіханя, діти зробили багато фотографій на згадку про цей мальовничими півострів на Балатоні.
В останній день табору провели заключний концерт, і замість традиційної ватри цього разу з допомогою лампадок виклали український тризуб.
Прощались дітки і вихователі, обмінюючись адресами і контактами один з одним, зі сльозами на очах.
Всі учасники табору дістали позитивний заряд на цілий рік і з нетерпінням чекають наступного табору.

Др. Вікторія Штефуца

Враження таборовиків

Хвилююча і цікава подія

У цьому році знову проходив україномовний літній табір на традиційному місці у Балатонфельдварі у готелі «Рів’єра». Це була хвилююча і цікава подія, бо подружився з багатьма ровесниками.
Програми виявилися різноманітні. Найчастіше купалися і засмагали на сонці, оскільки відпочивали на озері Балатон. Але ми не забували навідуватися і в парк, щоб охоче пострибати на трамбуліні.
Одного дня ми поїхали в Тигань. А менша за числом група з українських дітей, що проживають в Угорщині, відправилася провідати інший літній табір, де відпочивали діти з України. Вони здійснили екскурсію в парламент.

Ленард РОГАЛЬ

Враження чудові!

Я надзвичайно зраділа, довідавшись, що знову можу їхати у літній табір на Балатон. Я вже не вперше відпочивала там, але завжди поверталася додому з новими враженнями.
Табір завжди чекає на нас із новими програмами. Один тиждень на Балатоні, я вважаю, це – досить багато часу, коли встигаємо не тільки порозважатися і відпочити, а ще й повчитися. Не кажучи про можливість навчитися танцювати народний танок чи заспівати народні пісні, які досі не співали. Наприклад, я страшенно люблю танцювати і розучувати нові «па».
Дуже вдячна організаторам за ці чудові враження.

Каріна ВАЩАК

На погляд волонтера

Моя родина походить із Закарпаття, через те українська мова дуже близько припала мені до серця. Що це дійсно так є я завдячує не тільки своїй сім’ї, але й моїй прекрасній учительці Юдіт Софілканич, яка за допомогою української Недільної школи сприяє нашому розвитку у навчанні. А ще ж є інші різноманітні програми, які вона організовує для нас та наших родин. Ці заходи допомагають краще пізнавати українську національну культуру.
Цього року я вже випустилася зі школи. Тому цього року взяла участь в літньому таборі української мови на Балатоні не як школяр, а волонтерка. Мені близькі по духу діти, через це працювати з ними було не важко у виховному плані і допомагати їм впоратися з різними завданнями.
Цьогоріч було безліч програм, цікавих не лише дітям, а й старшим. Ми навіть із татуюванням експериментували, звісно, не справжнім. Сподобалося виготовляти намисто, їздити у Тигонь, де відвідали церкву місцевого аббатства та поклали квіти до пам’ятника королю Андрашу та його дружині Анастасії Київській. Щоб легше знести спеку, їли на зворотній дорозі морозиво і купували подарунки, а потім уже повернулися у табір.
Моїм особистим улюбленим заняттям стали заняття народними танцями. Це подобалося і малому, і великому. А ще сподобалося вчити і співати українські народні пісні та розігрувати різні кумедні ситуації вечорами. Дітям ми влаштовували дискотеки, і що цікаво: танцювали усі без винятку, коли під українські народні мелодії, а подеколи і сучасну музику.
Вдень ми багато прохолоджувались у Балатоні, бо, на щастя, і погода була сприятлива. Для мене радісно було спостерігати, що діти насолоджуються відпочинком у таборі. Завважила я також іншу сторону його, так би мовити, буденну, адже завдяки бездоганній роботі організаторів табору кожен повертався додому з чудовими враженнями. У такий табір літнього відпочинку молода людина завжди поїде залюбки хоч дитиною, хоч вихователем.

Адрієн РОГАЛЬ

Хай живе літній табір!

Моїй радості не було меж, що й цього літа відбувся літній табір. Я познайомився з багатьма ровесниками і не тільки. Із деякими й досі тримаю зв’язок. Також тішуся, що завів знайомства із новими вихователями.

Даніель БАРКОВЦІ

Найкращий тиждень літа

Не завжди можна описати словами про враження і події на Балатоні цього літа. Досить, коли просто скажу, що це був найкращий тиждень поточного літа. На користь проведеного там часу свідчить кожна хвилина радості.
Чого вартують вечори хорового співу, заняття груп або спільний сніданок, одна щира посмішка, атмосфера... Про все це я згадую нині з добрим серцем.
Один тиждень може видатися коротким терміном, але на багато чого його вистачило. Крім того, що я чисто по-людськи збагатилася – стала більш відкрита до інших, терплячіша, я ще й з користю провела ці дні. Мої іншомовні знання розширилися, збільшився словниковий запас, чим заслужила на повагу школярів, які приїхали з України. Після цього я краще стала цінити те, що маю.
Дякую організаторам за все. Завжди пам’ятатиму про ці величезні враження!

Оксана КОРОЛЬ