ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

В момент написання цієї статті, емоції, які переповнювали мене під час концерту, ще досі не вщухли. Концерт, що відбувся 2015 року 25 червня в залі для урочистостей міської ради міста Мішкольц, залишив по собі багато вражень, настроїв та спогадів. Тему музичного вечора, яку я обрав, власне кажучи, мені підказала сама доля ‒ Батьківщина, любов до Батьківщини. Саме любов до рідного, патріотизм і був основною темою у композиціях вечора.
Знаменно, що композиторський вечір відбувається вже втретє, ставши маленькою традицією для громади міста. Ідею та організацію цього заходу взяло на себе Українське самоврядування міста Мішкольц, а саме його голова Марія Ігнац Іштванне, за що я їй дуже вдячний.
Коли будь-який виконавець заходить у переповнений публікою концертний зал, це вже додає йому неймовірну силу. Сама думка про те, що моя музика подобається слухачам, вони хочуть слухати звуки, які я компоную, і раз-по-раз переповнюють зали на моїх концертах, це інспірує мене.
Програма вечора була побудовані з декількох блоків. Після вступного слова п.Марії та представниці мерії Еріки Донат, я зіграв у своїй власній транскрипції «Вальс» свого батька Михайла Вігули, тим самим, відзначив свою ідентифікацію, адже «Вальс» пронизаний українським, слов’янським стилем. Потім в дуеті з гітаристкою Орос Фанні зіграли «Фантазію на українські народні теми» ор.24. Однією з найяскравіших подій заходу був виступ оперної співачки Ромханіне Марї, під мій акомпанемент примадонна заспівала дві угорські народні пісні. Завершував перший програмний блок виступ лауреата багатьох міжнародних конкурсів камерного хору «Форраш». У їхньому виконанні прозвучали дві угорські композиції та «Щедрик» Миколи Леонтовича українською мовою. «Щедрик» є нескінченим джерелом позитиву, легкості, добра, ті побажання, які несуть в собі слова щедрівки, є ніби благословенням на життя.
Другий відділ розпочався з прем’єри Сонати для флейти та скрипки, яку я присвятив Барба Віолетті, і саме з нею я і виконав першу частину сонати ор.160. Публіка, до речі, одразу відзначила свіжість цієї музики. Окремо можна відзначити наступний номер, адже це був ансамбль, гітарний ансамбль до складу якого входять теперішні мої вихованці, і тому цим ансамблем я пишаюсь по-особливому.
На завершення музичної частини того вечору в дуеті з молодою «зіркою» співачкою Сийчі Вікторією я виконав три свої пісні, одна з яких була на слова Ліни Костенко «Я хочу знати». Після музичної частини концерту я дав слово гостям з України журналісту Тарасу Корніюку та Максиміліяну Ільченко. Обоє вони працюють на каналі ICTV. Вони привезли з собою серію своїх репортажів зі сходу України. Це стало в якійсь мірі одкровенням для угорців, адже на угорських каналах вони такого не бачили.
Після показу репортажів весь зал встав і спільно з хором «Форраш» заспівав незмінний духовний гімн України «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тарас Григоровича Шевченка.

Михайло Вігула