АРХІВ
ГРОМАДИ

№4(102)
липень - серпень
2009 року

БАТЬКАМ І МАЛЕЧІ ПРО ЦІКАВІ РЕЧІ

Олена Полянська.

ДИТЯЧА БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ

Привітно гріє сонечко. В парку гарно. І час летить непомітно. Але матуся дивиться на годинника і кличе синочка, і ось вже вони разом крокують парковою алеєю додому, обідати. Всім у парку добре і людям, і тваринам. А ж ось неподалік дві собаки. Одна на іншу гавкає.
А малюкові здається, що велика вівчарка може кинутися на нього, він міцніше стискає мамину руку і пришвидшує крок.
– Не бійся маленький, я ж з тобою.
– Ти мене захистиш?  – питає синок матусю.
– Звичайно, ти ж мій синочок, я завжди захищатиму тебе.  Як би вона й кинулась, я заступила б тебе собою. І що б зі мною не трапилось, з тобою все буде гаразд.
– Але ж вона може тебе загризти. А як ми з татом будемо жити без тебе?  – схлипує малюк.
 – Ну годі, годі. – втішає синочка матуся. Проте малий щохвилини обертається й обертається,  а коли відстань між ними і собакою стає величезною, каже:
- Щось не дуже вона, мамо, збирається нападати.

           
ВИШИВАНКА

Вишивала ненька сорочечку сину,
Обшивала комір у волошки сині.
Голка блискуча, голка одежна
Хвильки здіймала в морі мережанім,
Нитку вела за собою червону,
Щоб на рукавах ясніли півонії
Серед волошок як небо синіх...
Мама сорочку вишила сину.

УКРАЇНА

І кримчани, і сумчани,
Луганчани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Разом всі – одна сім’я ми:
Донеччани й полтавчани,
Харків’яни й вінничани.
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми велика сила!
В Сімферополі і Львові
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські
Ви, малята українські!
І бажає вам здоров’я
Прикарпаття й Подніпров’я,
Чернігівщина й Буковина,
Й вся велика Україна.

ЦИФРИ Я УЧУСЬ ПИСАТИ

З моря випірнув дельфін –
Цифру я пишу 1,
А по річці проплива
Лебідь циферкою 2.
Летить в небі крізь вітри
Чайка ніби цифра 3.
На кораблику вітрило
Дуже схоже на 4.
А красиву цифру 5
Я не вмію ще писать.
Але 5, я знаю точно,
Це пів’яблука  з листочком.

ПІРАТИ

Раз, два, три, чотири, п’ять –
До пірата йде пірат,
Шість, сім, вісім, дев’ять, десять –
Кораблів стоїть в Одесі.
Одинадцять – це сліди,
Де ж заховано скарби?
До скарбів 12 кроків.
Двом піратам по шість років.
А скарби лежать в піску,
В мушлю сховані морську:
Три монетки й на денці
Дев’ять круглих камінців.
А десь хвилі сині
Несуть з моря скриню.
У тій скрині, певно,
Діаманти й перли.
Двом піратам не до сну
І не до обіду...                       
Мами й тата, хоч одну
Треба скриню дітям.

***

Йшла мишка пішки по горішки
Несла мішок і кошик мишка,
Та ще несла горщечок,
А в ньому ще мішечок.
Ледь йшла мишка назад.
Тягла мішок, мішечок,
Кошик і горщечок,
Та ще горішків трішки
Взяла в кишеньку мишка.