ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Ті, хто добре знає Анну Ляхович вже не перший день, переконані, що співати їхня подруга почало невдовзі після того, як навчилася розмовляти. І вони не так вже й далеко відійшли від істини, бо Аня справді почала наспівувати дуже рано в своєму житті.
Спочатку вона робила це мимоволі, ніби сама для себе. Відтак приєднувала свій дзвінкий дитячий голосок до інших – старшої сестри Марійки, маминого, батька, тітчиного, гостей, коли вони приходили на родинні свята в їхній ужгородський дім. А коли підросла, зацікавилася вокальним мистецтвом вже професійно.
Чому вона це робила?
Відповідь була настільки очевидною, що, здавалося б, не потребувала якогось особливого пояснення. Принаймні, для близького оточення дівчинки це було зрозуміло само собою. Тому що Анна Ляхович з дитинства любила і любить співати, і вся її співоча родина поділяє з нею це почуття. А згодом так почала вважати і широка публіка, винагороджуючи співачку гучними щирими оплесками на її концертах.
Скільки їх було впродовж тривалої творчої кар’єри співачки? Точно порахувати всі її виступи неможливо. Адже там, де починається арифметика, мистецтво часто-густо добігає кінця і відбувається чистісінької води так званий шоу-бізнес.
Не гроші і визнання вабили Аню на сцені. Вона не брати йшла від глядача, а радше давати. Свій талант, любов і благородні поривання душі.
Пізніше вчені дослідять, що коли людина молиться Богові або співає визнані народні пісенні шедеври, резонанс її голосу збігається з природними резонансами землі. При цьому людина ніби потрапляє в інший духовний вимір.
«Послухаєш нашу Аню, і на серці стає легше, ніби дома побуваєш, – зізналась одного разу одна наша скромна краянка після традиційного мистецького вечора в Товаристві української культури і додала: – Навіть не знаю, що б ми робили на чужині без таких людей.»
На неабиякі вокальні дані п’ятикласниці Ані Ляхович звернув увагу вчитель музики і співів Ріхард Раймондович Штайнкуглер. Аня вчилася в елітній ужгородській школі №1 ім. Тараса Шевченка з поглибленим вивченням англійської мови. До цього навчального закладу підбирали не тільки талановитих дітей, але й не менш здібних педагогів. Німець за походженням, Ріхард Штайнкуглер порадив своїй учениці серйозно шліфувати голос, висловивши переконання, що його учениця після школи обере спів як основне професійне заняття в своєму житті.
А передували цьому сольні виступи юної вокалістки в шкільному хорі, на концертах художньої самодіяльності. Причому не тільки співала, але й грала у театральних виставах, танцювала, декламувала вірші... Отож випускниця ужгородської школи №1 Анна Ляхович жодної хвилі не вагалася, яке саме заняття обере для себе в подальшому.
Успішним було для неї, як би зараз сказали, тестування 1970 року в Закарпатському народному хорі, де Анну Ляхович одразу зарахували до штату. Керував цим колективом Михайло Кричко.
Кількарічні виступи в цьому творчому колективі дали Ані непоганий практичний досвід виконання народних пісень. Він вельми знадобиться їй потім під час вступу до Ужгородського музичного училища, де вона вчилася в класі композитора Дезидерія Задора. Аня Ляхович пригадує, що без школи народної пісні в Закарпатському обласному хорі вона не змогла б упевнено почувати себе, коли почала займатися власне класичним вокалом в училищі.
При цьому молода студентка не забувала і про народну пісню. Адже поряд з класичним репертуаром вона завжди мала у своєму творчому доробку закарпатські пісні, центральноукраїнські, твори сучасних українських композиторів, наприклад, романси Стеценка.
Роки навчання в музучилищі минули швидко. Після його закінчення Анна кілька місяців попрацювала в Закарпатському драмтеатрі, а невдовзі її прийняли до штату обласної музичної філармонії. І знову зустріч з улюбленою народною піснею в Закарпатському народному хорі.
Пройшов деякий час, і молодій солістці разом зі старшою сестрою Марією запропонували перейти на роботу у вокальний колектив «Збруч» Тернопільської музичної філармонії. Отож сестри приблизно півтора року працювали в новому для себе мистецькому амплуа, співаючи естрадну пісню.
«Це зовсім інший спів, друга специфіка, інша техніка виконання, – пригадує той час Анна Ляхович. – Звичайно, я не злякалася нових творчих викликів і робота мені не здавалася надто важкою, але потяг до народної пісні все-таки переважив».
Повернення у Закарпатську обласну філармонію було цілком логічним кроком для молодої співачки. У складі народного хору вона об’їздила практично увесь колишній Союз РСР. Завдяки добрим вокальним здібностям і постійним професійним вправам, Анна Ляхович отримує запрошення виступати в угорському камерному ансамблі на чолі зі Степаном Мартоном при музичній філармонії.
У цьому колективі вона пропрацювала солісткою 16 років. Репертуар камерного ансамблю складався з угорських народних пісень, уривків з відомих угорських оперет, українських народних пісень та фольклорної вокальної спадщини народів колишнього Радянського Союзу. Нерідко виступи цього ансамблю відбувалося в школах у рамках естетичного виховання дітей саме за допомогою музики і пісень. Гастролі проходили в Молдавії, колишній Чехословаччині, Угорській Народній Республіці, Румунії.
До сьогоднішнього дня Анна Ляхович поповнює свій концертний репертуар народними піснями, романсами, пісенними баладами. Їх співачка любить співати тому, що в них виробилася винятково красива форма у вигляді гарної мелодії і зміст, які вже давно є музичною класикою. Пані Ляхович знає напрочуд багато пісенних текстів. А скільки народних пісень – українських, словацьких, угорських та інших знали її близькі родичі – мама, батько, тітка, яка упродовж 1938-39 років виступала в Ужгородському народному театрі. Цим величезним мистецьким багатством вони ділилися зі своїми дітьми, друзями і знайомими. Рідна матінка Анни Ляхович співала до ІІ Світової війни у хорі вчителів, організованому талановитим концертмейстером і диригентом Петром Милославським.
Виступати на мистецьких заходах Товариства української культури в Угорщині Анна Ляхович почала з самих початків заснування тоді ще українсько-русинської культурницької організації в Будапешті на початку 1990-х років. Голос закарпатської співачки наші краяни вперше почули на одному з вечорів, присвячених життєдіяльності видатного українського вченого і громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова. З тих пір Анна Ляхович є незмінною учасницею мистецьких вечорів, які організовує українська громада в Угорщині.
Співачка добре володіє технікою співів з музичним супроводом оркестру та за підтримки хору. Все це, на переконання Анни Ляхович, збагачує пісню, робить її поліфонічною і милозвучною у сприйнятті слухачів. Але коли їй трапляється виступати без акомпанементу, великої проблеми вона з цього не робить, адже чимало українських народних пісень чи балад взагалі не потребують жодного інструментального озвучення, не втрачаючи при цьому у своїй красі і мистецькій глибині й силі.
Анна Ляхович глибоко вірить у щасливу долю народної пісні, не дивлячись на те, що її чимдалі і все дужче витісняє зі щоденного ужитку на периферію культурного життя так звана масова попса іншомовного походження. Але всупереч цьому, пісенні фольклорні шедеври завжди були і становлять основу класичного музичного і вокального репертуару багатьох націй, вважає вона. Наприклад, у концертному репертуарі співачки є подекотрі угорські балади, створені ще у 1700-х роках.
Поцінувачі мистецького таланту і друзі Анни Ляхович нещодавно отримали нагоду насолодитися її співом на компакт-дисках. Один із них пані Ляхович випустила власним коштом в Україні, інший допомогли записати угорські українці з ТУКУ і ДОСУУ в кооперації з Фондом колишнього Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка «Відкрий Україну». На цьому диску, крім голосу Анни Ляхович, також звучать голоси інших митців української громади – Ніколетти Хортяні, Романа Меденція на слова Валентини Зінченко-Параски та музику Олексія Ямковенка. Співачка дуже вдячна своїм давнім і вірним українським друзям з ТУКУ і ДОСУУ за можливість здійснити студійний запис її голосу. Дуже добрі враження залишилися в неї і після співпраці з музикантом Олексієм Ямковенком, який, здавалося, писав пісенні мелодії спеціально під голос Анни Ляхович, що співає в середньому звуковому регістрі. Його можливості добре відчув автор нових пісенних мелодій, каже співачка.
Анна Ляхович має бажання і великий потенціал робити улюблену справу, даруючи публіці свій талант і тепло душі, виявляючи готовність ділитися секретами професійної майстерності зі здібною молоддю і не забуваючи за популяризацію українського національного мистецтва. Друзі, колеги і слухачі щиро здоровлять Анну Ляхович з ювілеєм і зичать їй міцного здоров’я, родинного щастя і нових плідних виступів на сцені.

Пісенна натура

До ювілею співачки Анни Ляхович

Василь ПЛОСКІНА