«Віддана любов обов’язково повертається!»

Про своїх вихованців та їхні мистецькі успіхи нашому часопису розповів керівник ансамблю «Барвінок»  Федір ДАНИЛЯК

За його словами, колектив заснували 45 років тому завдяки кільком любителям українського танцю при церкві Пресвятої Богородиці міста Міссісаґа. Федір Даниляк очолює «Барвінок» і школу українських танців останні 15 років. Великою заслугою попередників нинішнього хореографа ансамблю є те, що вони знайшли можливості втримувати школу як морально, так і матеріально. Зараз вона є одним із найбільших мистецьких навчальних закладів під егідою української церкви в Північній Америці, підкреслює пан Федір.
Він продовжив, що школу відвідує понад 400 осіб, у тому числі діти від 6 років та дорослі (граничний вік до 32 років), а ще 250 дітей є на черзі очікування, оскільки можливості педагогів обмежені.
Таку велику зацікавленість нашим національним танцем серед місцевих українців Федір Даниляк, випускник Київського інституту культури, пояснює інтересом кількох поколінь родин. Він додав при цьому, що історія українців Канада налічує 121 рік. Імігранти з різних куточків пошматованої ще тоді України з великої туги за своєю Батьківщиною повсюдно засновували свої церкви, школи, культурні та громадські організації. Це допомогло наступним поколінням триматися українських традицій і розвиватися в українському дусі, а держава Кленового Листя цьому не перешкоджала, а, навпаки, лише заохочувала. Навіть не будучи цілком українського походження через змішані шлюби, діти свідомі своєї національної ідентичності і тягнуться до українського мистецтва, вважає керівник «Барвінка».
У своїй виховній роботі з молоддю Федір Даниляк робить акцент не лише на фізичних і хореографічних вправах та репетиціях, а поєднує їх з духовною складовою українського мистецтва. Хореограф переконаний, що його вихованці будуть у своєму подальшому житті пишатися тим, що несуть українську танцювальну культуру у широкий світ.
А ще педагогам вельми допомагають втримати українську молодь при танцювальній школі їхні батьки. Крім того, молоді люди з інтересом очікують закордонних виступів «Барвінка», чиї турне в Україну та сусідні з нею держави організовуються щочотири роки. «Вони бачать, що народ це любить, причому не тільки українці, – зазначив пан Федір, продовжуючи: – Якщо інші цінують такі виступи, то чого б і танцюристам не цінити свою роботу?»

Вкладеш скарб душі – отримаєш любов’ю

Щодо високих оцінок публіки на адресу вихованців хореографа, він зауважив, що запорукою їхнього мистецького успіху є тривала і наполеглива робота керівника та членів ансамблю. І це при тому, що репетиції відбуваються тільки раз на тиждень по 45 хвилин для менших дітей і по 3 години для старших. Але, знаючи конкретну мету своїх занять танцями, тобто беручи орієнтир на успіх, танцюристи намагають всіляко закріплювати і розвивати набуті в школі навички. Умови поїздок і дорожнього побуту хоч і даються взнаки молоди людям, але не настільки, щоб не бути готовими до запланованих і щільних концертних виступів у Європі, переконаний Федір Даниляк.
«Я особисто дуже цим переймався: як-не-як, а це вже нині у нас четвертий концерт, – зізнався хореограф, – гадаючи, як діти перенесуть такі навантаження. Але в Будапешті танцюристи виступили дуже класно. Діти на ходу вносять якість корективи, виправляють ті помилки, що були допущені на попередніх концертах, щоб виступити ще краще. Це просто чудові діти, і не тому, що я їх так люблю. Адже вони віддають мені і, головне, глядачеві ту ж саму щиру любов до українського мистецтва. Я ніколи не прагну до якогось надзвичайного витончення у виступах наших дітей. Але якщо вони стараються і проявляють любов, то вона є для мене цінною у будь-якому вияві».
На початку серпня «Барвінок» розпочав своє концертне турне в Празі. Попри невелику кількість глядачів, діти страшенно переймалися тим, як відбудеться їхній виступ. Але пан Федір переконував своїх вихованців, що насправді важить не число, а особисті якості тих, хто сидить у залі.
«Публіка прийняла нас просто знаменито!» – підсумував свою розповідь про празький концерт хореограф «Барвінка». Те саме він сказав і про зустріч з глядачами міста Жалець неподалік Любляни, столиці Словенії. У Братиславі подивитися на виступ канадських українців прийшло куди більше людей, пригадував Федір Даниляк. А в Будапешті на гастролерів чекав переповнений зал. «Добрі вістки стрімко ширяться по Європі», - посміхався задоволений керівник ансамблю.
Після виступу в Угорщині «Барвінок» вирушив у польський Перемишль. Організатори поїздки мали намір якнайбільше показати українській молоді з Канади міст з компактним проживанням українців Центральної Європи та України, щоб вона в майбутньому ще сюди повернулася більше вивчити й побачити для себе, набратися нових вражень та позитивних емоцій. 
Особисто Федорові Даниляку, народженому в Рогатинському районі на Івано-Франківщині, снаги в роботі додає туга за Батьківщиною. До виїзду в Канаду працював викладачем у Калузькому училищі культури. Працюючи в муніципальній загальноосвітній школі вчителем, він займається улюбленою справою переважно вечорами й ночами, навчаючи барвінківців у будні з шостої вечора до 10-ї години ночі.  А це не тільки репетиції з дітьми, але й організація поїздок, діставання реквізиту для танцюристів, підбір музичного супроводу, складання репертуару тощо. «Тяжко буває часом, – зітхає пан Федір. – Практично в мене нема приватного життя. Я намагаюся дати діаспорянам те, чого я не дав своїм вихованцям в Україні. І я цим пишаюся!»
Вихованцям Даниляка поталанило з наставником у тому сенсі, що він є готовий спеціаліст, фахівець-хореограф, що знає, як навчити дітей народним танцям. Проте навіть професіонал не має змоги навчати одночасно чотири сотні дітей. Пан Федір має 11 асистентів, не менших ентузіастів улюбленої справ, як він сам. Бере участь у кожній репетиції, знаючи, який вплив це має на дітей. За час його праці у «Барвінку» колектив поїздив з концертними виступами в Північній Америці, тричі був в Україні. У Центральній Європі ансамбль є вперше.
«Дуже складно планувати щось на тривалу перспективу, тому що батьки самі платять за науку своїх дітей у нашій школі, – говорить пан Даниляк. – Ми мусимо бути дуже делікатні, аби не перевантажити матеріально нашу молодь, адже свої студії, і не тільки у нас, вони оплачують із своїх зароблених грошей. Через це повинні дуже раціонально і з користю для молодих людей витрачати ці кошти в нашій поїздці Європою, щоб вони могли і виступити на сцені і мати цікаві екскурсії. А назагал канадські українці є, мабуть, найдіяльніші з-поміж усієї діаспори наших краян за кордоном.»
Федір Даниляк повідомив, що день Незалежності України цього року святкуватиметься в рамках цілого Торонто. На цьому громадсько-культурному заході й водночас фестивалі візьме участь до 600 тисяч осіб. Заявки подають також колективи з інших провінцій Канади і навіть інших країн. Цей фестиваль із суто локального заходу перетворюється в загальнодержавний та міжнародний, вважає пан Федір.
Завершуючи свою розповідь, керівник ансамблю «Барвінок» висловив велику подяку всім, хто був на концерті в Будапешті і передав вітання тим, хто не зміг побувати на святковому вечорі. Не залежно від того, звідки б не приїжджали українські колективи в Угорщину, важливо, щоб усі ми, українці, підтримували один одного, гуртуватися в сильну громаду, щоб уміти протистояти українофобам.

Василь ПЛОСКІНА