"Українців світу єднає їхня національна ідентичність"

Учасники українського танцювального ансамблю «Барвінок» з Канади  разом зі своїми партнерами по сцені і старшими наставниками ( усього майже півсотні осіб) у ці серпневі дні мали концертну поїздку в Чехію, Словаччину, Угорщину, Польщу й Україну. За цю подорож молодь і дорослі заплатили із власної кишені.
Один із молодих танцюристів, Юліан Височанський розповів про свої враження від зустрічей з українськими глядачами: «Ми були в Празі. Багато людей не прийшли на концерт. Але ми танцювали однаково добре, якби перед нами сиділи всього 5 глядачів...»
«...або п’ятсот. – додала танцюристка Марта Черлович. – У Будапешті зібралося найбільше людей. Вони були дуже раді нашому виступові. А ще тішилися, що українські діти з Канади танцюють українські народні танці і знають рідну мову. То було їм трошки дивно, що ми краще чи гірше, але все-таки спілкуємося українською і живемо в Канаді».
Марта Черлович розповіла, що її надзвичайно мотивує мета добре вивчити мову своїх предків, етнічних українців з Польщі, які емігрували до Канади в повоєнний період. А до занять танцями її надихнули ровесники з-поміж етнічних італійців та португальців Канади.
«Ми, українці, теж маємо свою самобутню культуру, мистецтво, тобто ті речі, які повертають нас до нашого коріння. Це для мене є дуже важливе, адже без своєї культури хто ми є? Навіть якщо наша мова  не є така добра, адже ми вже перестали ходити до української школи, нам все одно залишаються танці, українські пісні, народні забави, і це повертає нам нашу українську суть», – переконана Марта Черлович.
Вона розповіла, що в околицях Торонто існує принаймні п’ять або шість українських ансамблів. Лише в «Барвінку» танцює близько 400 учасників і ще до 240 дітей мріють потрапити у танцювальний склад. Причому кожен оплачує танцювальну українську школу своїм власним коштом, а за менших учасників платять їхні батьки.
 Молода канадська українка Марта Черлович звернулася до своїх ровесників, європейських українців, з такими словами: «Якщо ви є українського походження, але народилися на інших теренах, як от ми в Канаді, не потрібно встидатися української мови і культури. Коли ми були в Перемишлі, у Польщі, дорослі  казали нам, що діти не те, щоб соромилися танцювати традиційні українські танці, але думають, що нині це немодно. Але українська культура в Торонто є дуже сильною, і це нас відрізняє від усіх інших. Для мене це є найліпша річ – знати рідну мову, наші традиційні танці, бути знайомою з іншими українцями в різних куточках Канади ще з організації пластунів чи через виступи на сцені. Для мене приємно усвідомлювати, що таким сильним є наш зв’язок».

Наш кор.