АРХІВ
ГРОМАДИ

№4 (140)
жовтень - грудень
2017 року

Революція 1956 року: якою бачать ціну свободи угорці та українці?

23 жовтня в Угорщині і в багатьох країнах світу відзначили шістдесят перші роковини революції 1956 року. Чим актуальні ці події для посткомуністичної Європи і що про це думають угорці та українці, які живуть у цій країні? З таким запитанням ми звернулися до деяких учасників літературно-мистецького вечора у Центрі української культури й документації, що відбувся 20 жовтня у Будапешті.

Акторові Пейтеру Кертесу, який нині є лауреатом національної премії Марі Ясаї в галузі театрального мистецтва, було 13 років, коли в Угорщині почалося антикомуністичне повстання. Порівнюючи зараз ті події в Будапешті 1956 року і Революцію Гідності в Києві майже чотири роки тому, він знаходить чимало паралелей.

«Два народи скинули радянське ярмо. У випадку угорців чаша терпіння переповнилася, адже їм зверху постійно вказували на те, що можна робити, а чого не слід. Ми хотіли бути вільними, бо цього прагне кожний народ – свободи і незалежності. Отож 1956 рік у цьому сенсі є спільним світоглядним надбанням, адже кожен протестний виступ у сусідніх державах підсилював і підтримував ці прагнення. У часи визначення спільної мети народи у духовному смислі стають одним цілим», - каже митець.

Свобода угорців тривала недовго

За словами Кертеса, 13-літнім він дуже добре запам’ятав період запеклих вуличних сутичок, зливи пострілів і навалу радянських танків. Які почуття виникали у підлітка при цьому?

«Коли стріляють, дитина боїться, але, як на мене, то дорослі – також. Тоді я ще не дуже розбирався в цих подіях, і лише старшим узнав, що воно й до чого. На жаль, свобода угорців тривала недовго, але урок 1956 року (для влади, - ред.) був у тому, що не можна продовжувати у тому дусі, що й раніше, з власним народом. До певної міри, кайдани нам ослабили», - пригадує Пейтер Кертес.

На думку його колеги, актора Роберта Ґараї, основним мотивом визвольної революції угорців 1956 року і Революції Гідності українців є потяг цих двох народів до реальної свободи, з якої закономірно витікають прагнення демократичних перетворень, людської взаємоповаги і єдності.

«Вияв поваги однієї людини до іншої, - таке можливе тільки в умовах справді вільної віт­чизни. Що ж до паралелей із Євромайданом, то їх – безліч! – вважає угорський актор. – Мета кожної революції такого плану – зміни на краще в житті пересічної людини. Це дуже характерна риса як для революції 1956 року в Угорщині, так і для подій на Майдані майже чотири роки тому. Рушійним мотивом цих повстань є виступ проти сваволі правлячих еліт та впливу іноземної влади.»

Наші революції подібні

Центр української культури, освіти й документації у Будапешті другий рік поспіль включає до своїх культурно-мистецьких програм вечори пам’яті героїв революції 1956 року в Угорщині. Голова Всеугорського органу національного самоврядування українців (ДОСУУ) Юрко Кравченко пояснює це так:

«Українці дуже часто порівнюють революцію 1956 року в Угорщині з Євромайданом. І це – правда. Дуже багато співпадінь. Угорськомовні телевізійники із Закарпаття навіть зняли на цю тему документальний фільм із наведенням історичних паралелей про осінь 1956 рік в Угорщині та події на Майдані-2. Там дуже добре їх видно, але з тією лише різницею, що Майдан переміг одразу; щоправда, треба ще трохи часу, щоб цю перемогу відчув увесь український народ. 1956 рік, як виглядало спочатку, закінчився поразкою, але пройшов час, і тепер ми розуміємо, що це була перемога. Тому я думаю, що для нас, українців, дуже важливо пам’ятати про цю дату, тому що в нас дуже подібна історія», – обґрунтовує свою думку Юрко Кравченко.

Голова ДОСУУ визнав, що проведення таких вечорів, на перший погляд, трохи виходить за рамки вже усталених культурницьких традицій Центру, не порушуючи, але тематично доповнюючи їх. Адже, на його думку, український народ із власного досвіду знає, що означає бути поневоленим іноземною державою і якою високою може стати ціна свободи.

Василь Плоскіна