ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

10 вересня члени недавно утвореної парафіяльної громади українців Угорщини здійснили паломницьку поїздку до містечка Марія Повч, щоб поклонитися святині угорських греко- католиків – чудотворній іконі Матері Божій Повчанській.

Історія образу сягає ХVІІ ст., коли селянин Лаврентій Гурт придбав і подарував його церкві в с. Повч. 4 листопада 1696 року під час богослужіння з очей Пресвятої Богородиці потекли сльози. Чудо сльозіння тривало з невеличкими перервами понад місяць. Свідками цього явища, а також численних зцілень стали сотні людей. Спеціальна церковна комісія підтвердила чудо плачу, і образ проголосили чудотворним. До церкви, де зберігалася ікона, одразу потягнулися паломники. Невдовзі прославлену ікону перевезли до Відня, столиці тодішньої Австрійської імперії, і виставили для вшанування в кафедральному соборі – церкві св. Стефана (Штефансдом), де вона перебуває до сьогодні. У с. Повч залишили нововиготовлену копію образу. Однак за якийсь час сльозами вкрилася й ікона-копія. У 1715 році церковна комісія проголосила її чудотворною, а Папа Пій VІ наділив Повчанську обитель правом повного відпусту в дні п’ятьох Богородичних свят. Найбільше прочан відвідували церкву на свято Успіння Пресвятої Богородиці, який із того часу традиційно називають «руським відпустом». У 1848 році Папа Римський Пій ХІІ надав церкві в Марія Повчі статус базиліки.

Втретє Повчанська Богородиця заплакала в 1905 р. Чудо плачу досліджували тоді не тільки церковна комісія, але й учені з Будапештського університету і визнали його дійсним та достовірним. Вчетверте сльозіння повторилося 1917 р. Про поїздку до Марії Повчі «Громаді» розповів недавно призначений офіційний очільник української греко-католицької парафії у Будапешті о. Дам’ян Габорій:

Традиція здійснення прощ є дуже дав-ньою, починаючи з часів Старого Заповіту. У дорозі людина може задуматися над своїм життям і вчинками, ставить собі завданням духовно очиститися, помолитися за когось із близьких, знайомих чи рідних. Оце і є завданням прощі – перепросити Бога за свої гріхи, отримати відповіді на певні запитання, попросити Божої помочі. Через те ми і поїхали до святого місця – Марії Повчі, адже й наші прабатьки сюди ходили. Зафіксовано у документальних джерелах, що навіть християни з Галичини і Центральної України прибували сюди, і їхні прощі тривали і тиждень, і два. Ми хочемо започаткувати традицію щороку у другу суботу вересня їздити у Марію Повч. Як почувалися наші парафіяни після поїздки в Марію Повчу?

Видно було, що це святе місце вплинуло на їх духовний стан і душу. Можливо, у когось ширше відкрилося серце до Бога. Навіть наступного дня всі прийшли до церкви! Думаю, на майбутнє таких прощ по святих місцях Угорщини і Європи у нашої релігійної громади буде більше.