ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

Угорщина залишила незгладимий слід у житті і творчості великого українського поета, філософа, педагога Григорія Сковороди (1722-1794). У складі т.зв. “Комісії з закупівлі угорського вина” для царського двору Російської імперії він перебував тут п’ять років: від серпня 1745 року до жовтня 1750 року.

З цього приводу його учень і друг Михайло Ковалинський писав. “Коло наук, що викладалося у Києві, здалося йому недостатнім, він забажав бачити чужі краї. Незабаром виникла нагода до цього, і він скористався нею всеохоче. Від двору відправлений був в Угорщину до токайських садів генерал-майор Вишневський, який для греко-католицької церкви, що знаходилася там, хотів мати церковників, вдатних до служби і співу. Сковорода, відомий знанням музики, голосом, бажанням бути у чужих краях, розумінням деяких мов, представлений був Вишневському схвально і взятий ним під опіку”, – писав Михайло Ковалинський про обставини, які спонукали Сковороду до поїздки в Угорщину. Призначення Г.Сковороди півчим-дячком було лише приводом. Основна мета його поїздки полягала в поповненні знаннями. Сам Вишневський, як поцінувач музики й людина для свого часу освічена, доброзичливо ставився до майбутнього філософа. У супроводі генерала і без нього Сковорода багато їздив.
“Мандруючи з генералом сим, – пише Ковалинський, – мав він нагоду з дозволу його і з допомогою його поїхати з Угорщини до Відня, Офена (Буди) і Пресбурґа (Братислави) та інших довколишніх місць, де, цікавлячись за бажаннями своїми, намагався знайомитися найпаче з людьми вченістю та знаннями своїми добре знаними тоді. Він розмовляв досить виразно й особливо чисто латинською та німецькою мовами, належно розумів геленську (грецьку), чому й зміг ними посприяти собі в знайомстві та приязні вчених, а з ними й в нових знаннях, яких не мав і не міг мати в своїй батьківщині”.

Токай та «інші довколишні місця» були колискою Реформації, тут діяли дві знамениті реформаторські вищі школи, навчання в яких переважно проходило латинською мовою. Одна з них – у Шарошпотоці, названому “Атеною на березі Бодрогу”. Виходячи вдосвіта з Токаю пішки, Сковорода цього ж дня з обіду міг бути в Шарошпотоці, де була багатюща бібліотека. Колегіум міста здобув європейське визнання в XVII ст., коли його професором став всесвітньо відомий чеський педагог Ян Амос Коменський. Тут він написав вагомі свої праці. Одна з найвідоміших – “Світ чуттєвих речей у малюнках”, в якій малюнки є невід’ємною частиною навчальних текстів. Вплив поглядів та ідей великого чеського мислителя на Сковороду був безперечний. Це, зокрема, бачимо у власноруч намальованих малюнках-ілюстраціях, що приоздобили рукопис Сковороди “Алфавіт, або Буквар світу”, виконані в манері гравюр зі “Світу чуттєвих речей у малюнках”.
У творах Г. Сковороди можна знайти сліди його угорських вражень. У байці “Олениця і Кабан” він згадує “польські й угорські гори”, себто Карпати. У філософському трактаті “Начальная дверь к христіянскому добронравію” він згадує: “Та й зараз у якійсь країні називається Бог – Iштен”. В іншому творі 1776 року вживає угорське слово “кокош” – “півень”. Угорщина залишила добру пам’ять у Сковороди, котрий називав її (в 1772 році) “любою Унгарією”. “У моїй любій Унгарії волами молотять”, читаємо ми в творі “Бесіда, на- реченная двое, о том, что блаженым быть легко”. А в “Благодарному Еродії” згадує лелек, яких “В Гунгарії видел я на каминах”. У його творах вживаються й інші гунгаризми: кад (бочка), кокош (півень), мушт (виноградне сусло), руго (одяг) та інші.
Угорські враження Сковороди, зокрема його знайомство з народними переказами й піснями повстанців-куруців (“Марш Ракоці”), відображені в знаменитому вірші “Про свободу”. У ньому мовиться, що золото в порівнянні зі Свободою – ніщо. І завершується вірш хвалою провідникові Визвольної війни українського народу: Будь славен вовік, о муже избранне, Вольності отче, герою Богдане! Сковорода назвав цей вірш по-латински “De libertate”. Відомо, що гаслом визвольної війни під орудою Ракоці (у Шарошпотоці була його постійна резиденція) були слова “З Богом, за батьківщину й свободу!” – “Сum Deo Patria Libertate!”. Останнє слово перегукується з назвою вірша Сковороди.
П’ятирічне перебування Сковороди в Угорщині не минуло марно. За словами М.Ковалинського, Сковорода “повернувся з чужих країв збагаченим вченістю, відомостями, знаннями, але з порожніми кишенями...”. «Мати моя, Малороссія, і тітка моя, Україна...» – писав пізніше Сковорода. Мине не один десяток років, а Сковорода знов і знов подумки вертатиметься до Угорщини, називаючи її то «Унгарією», то «Гунгарією», але завжди «любою».

DE LIBERTATE

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!

Наталія Грищенко