АРХІВ
ГРОМАДИ

№4(136)
жовтень - грудень
2016 року

Україна через чверть століття
З міжнародної наукової конференції

«Україна через чверть століття» - такою була тема міжнародної наукової конференції, яка відбулася в Академії наук Угорщини (АНУ). Її відкрили організатори – Генеральний директор Наукового інституту історії Наукового Центру гуманітарних досліджень АНУ Пал Фодор, Посол України в Угорщині Любов Непоп, Співголова Змішаної комісії істориків України та Угорщини Іштван Фодор, Голова Товариства української культури в Угорщині Ярослава Хортяні та ведуча конференції Чілла Фединець, науковий співробітник Науково-дослідного інституту меншин Дослідного центру суспільних наук АНУ.

На конференції розглянуто широке коло питань, пов’язаних зі становленням і розвитком української держави впродовж чверті століття. Йшлося, зокрема. про те, що з прийняттям Верховною Радою України Акта проголошення державної незалежності України постала нова країна. Однак утвердження незалежності, розбудова державності – не одномоментна подія, а складний історичний процес, наголошувала на конференції Лариса Якубова (Інститут історії України НАН України).

Аналізуючи з відстані 25 років сучасну історію України крізь призму концепції трьох революцій, вона зазначила, що Революція на граніті 1990 р, була «стоп-краном» для неповернення України у квазідержавне, радянське тоталітарне існування, надавши суспільного імпульсу державотворенню 1990-х років. У свою чергу, Помаранчева революція 2004 р. стала запобіжником імовірного згортання демократичних процесів і дала «зелене світло» лібералізації суспільного й економічного життя. Революція гідності 2014 р. унеможливила формування авторитарного політичного режиму і відстояла державний суверенітет після зовнішньополітичного розвороту в листопаді 2013 р. 

Однак для зміцнення суверенітету, державної незалежності Україна не використала чудові стартові економічні можливості. «З 15 союзних республік СРСР Україна виробляла чверть сільськогосподарської продукції і 17 відсотків промислової продукції», – зазначив Іван Голас (Інститут юридичних наук Дослідного центру суспільних наук АНУ), на думку якого втрата економічного потенціалу відбулася внаслідок здійснення непослідовної економічної політики, розпорошення, роздрібненості, а також олігархічності, не підпорядкованої державному контролю. Не сприяла розвитку економіки і отримана у спадок від СРСР енергетична система, зокрема російська газова монополія, на що, розглядаючи питання енергетичної політики Росії та залежності України, звернув увагу Ондраш Деяк (Інститут світової економіки Науково-дослідного центру економіки АНУ). «Україна перебуває у числі 10 найгірших країн з використання енергії при тому, що вона забезпечує собі три чверті обсягу власних енергоносіїв», – констатував він. 

Україна опинилася в становищі «буферної зони», будучи затисненою між двома потужними геополітичними поясами – Росією та Заходом, – зазначив на конференції Григорій Перепелиця (Інститут історії України НАН України). – У цій ситуації Україна зіткнулася з реальною загрозою втрати свого державного суверенітету і територіальної цілісності. На думку вченого, від битви за Україну буде залежати кінцевий результат цієї боротьби – приєднання до європейського чи російського геополітичного простору. Головною стратегічною метою російсько-української війни, як і в минулому для Росії, є повне знищення української державності та ліквідація державного суверенітету України. Натомість інтеграція України в європейський політичний простір шляхом приєднання до ЄС та НАТО забезпечує реалізацію таких базових цінностей, як соборність країни, демократичні права і свободи, національна єдність та духовні цінності нації, соціальна захищеність та економічне процвітання.  

“Європейський вибір” для України, яка знаходиться на цивілізаційному перехресті, її інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір стала магістральним шляхом розв’язання зовнішньополітичних і внутрішніх економічних та соціокультурних проблем, утвердження у світі як незалежної, авторитетної і конкурентоспроможної держави, зазначив, говорячи про теоретичні і практичні виклики євроінтеграції України, Іштван Віднянський (Інститут історії України НАН України). Вирішальним фактором і чинником реалізації курсу на інтеграцію стала укладена у 2014 р. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. За словами Золтана Галіка (Інститут міжнародних досліджень Будапештського університету ім. Корвіна), ця угода відрізняється від раніше укладених аналогічних угод, з іншими країнами. Містячи преамбулу, 7 частин, 43 додатків та 3 протоколів (понад 1 тис. стор.), вона за змістом є всеосяжною і повною, дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції.

 Водночас, йшлося на конференції, формування української державності здійснюється в умовах глобального тренду занепаду держави як провідного суспільного інституту. Це ускладнює процес виходу України на цивілізований шлях розвитку, оскільки потрібно наздоганяти втрачене за періоди бездержавності минулих століть і одночасно будувати нову державу, ґрунтуючись на цінностях і стандартах ХХІ ст.  На конференції зроблено повідомлення про інституційний аспект розвитку національної та історичної пам’яті в Україні доби незалежності (Ірина Матяш, Інституту історії України НАН України). Про важливість і актуальність укладеного в 1991 р. Договору про основи добросусідства і співробітництва між Угорською Республікою та Україною говорив на конференції викладач, колишній Міністр закордонних справ Угорщини Гейза Єсенскі, Йшлося також про актуальні тренди міжнародної міграції в Україні (Татрої Патрік, Коваль Котолін та Еривш Агнеш, Науковий інститут географії АНУ), систему надання Європейським Союзом допомоги Україні (Фозокош Саболч (Європейська Рахункова палата, Страсбург), позицію США щодо України (Модьоріч Томаш, Міністерство закордонних справ і економіки Угорщини), роль України у зовнішній політиці України та польсько-українські зв’язки (Мітровіч Мікловш, Інститут історичних наук АНУ), самоврядування української національної меншини в Угорщині (Добош Болаж, Науково-дослідний інститут меншин Дослідного центру суспільних наук АНУ).  Передбачається, що матеріали конференції будуть опубліковані в науковому збірнику.