Вечір Івана Франка у Йожефвароші

15 листопада самоврядування українців VIII району Будапешта влаштувало гарний мистецький вечір на честь Івана Франка. Так сталося, що українці назвали своїм пророком і духовним батьком Тараса Шевченка. А Івана Франка у народі справедливо нарекли вихователем української нації, адже він тривалий час займався написанням не тільки поезії чи прозових творів, але й відомий своєю палкою публіцистикою.
Для тих з наших угорських гостей, хто не знайомий з творчістю Франка, ведучі Вікторія Штефуца і Дана Угрин коротко представили творчість українського поета, письменника і громадського діяча. Вони зацитували його листа українською та угорськими мовами від 15 червня 1896 року, адресованого угорській інтелігенції на захист русинів-українців Угорщини.
Голова Центрального органу самоврядування українців в Угорщині Я.Хортяні у своєму вітальному слові до присутніх також розказала про життя Івана Франка, зокрема, його стосунки з угорськими вченими та письменниками. Пані Ярослава щиро вітала національне самоуправління українців Йожефвароша з тим, що вони дбають про зміцнення традиції вшанування Івана Франка у своєму районі. Від імені присутніх вона подякувала почесним гостям, серед яких назвала генерального директора АТ «Екоцентрум» Міклоша Сунаї а так само голів місцевих самоврядувань українців та інших за те, що вони прийшли на цей мистецький вечір. Користуючись нагодою, Я. Хортяні вручила першому заступнику Голови ДОСУУ та керівнику самоврядування українців м. Комарома Юрію Кравченку високу нагороду Світового Конгресу Українців. «Ми будуємо культурний місток між Україною та Угорщиною. Іван Франко знав багато угорських діячів і звертався до них у справі оборони своїх українських братів за перевалом. Зараз українців в Угорщині не треба захищати, є закон. Але для нас багато важить і підтримка щирих угорських друзів, які шанують наші культурно-національні традиції», - зазначила Голова ДОСУУ Я.Хортяні.
Митці Закарпатського народного хору під керівництвом п. Наталі Петіт-Кравчук виконанали пісню «Осінь» на слова Івана Франка а також поширені серед лемків, гуцулів та бойків улюблені співанки, які добре знав і популяризував свого часу сам письменник. Ще й досі на південних, північних та східних схилах Карпат шанують, наприклад, пісню «Через річеньку, через болото подай рученьку, моє золото...», або «Ой, Марічко, чичері...» чи «Бодай’ся когут знудив...» Разом з тим виконавці Закарпатського державного хору співали жартівливі пісні «День, день, білий день...». «Ой піду я, вийду на вулицю...», тужливі дівочі «Через поле широкоє протягнута нитка...», «Гуцулка Ксеня».
Не обійшлося на вечорі і без запальних народних танців, причому не лише українських – з гірських верховин чи низинного Поділля, але й угорського вербункоша та чардаша. Всі ці народні шедеври озвучувалися ансамблем народних інструментів у складі двох скрипок, контрабасу, кларнету, цимбал та баяну. Варто було музикантам заграти перші акорди відомих мелодій, як у залі починали запально плескати у такт пісні чи композиції. Поки сучасні критики сперечаються щодо феномену фольклорного мистецтва, глядачі навіть іншої культури та мови, інтуїтивно захоплюються цими народними шедеврами, що живуть серед людей довгим і яскравим життям. І чим більше в них глибокого людського почуття, душевної щирості, тим довше тримаються в пам’яті народній ці речі. Вже навіть не грає ролі, хто, коли і за яких обставин створив ці речі. Важить насправді лиш те, що вони знатні проймати душу у своїй веселості чи в глибокому сумі, і тому їх наздвичайно люблять представники старшої ґенерації. От якби ще й молодь так тягнулася в Україні до своєї культури, може і не була б вона нині у такому плачевному стані... Тим-то нам потрібно що є сили відроджувати призабуті народні традиції вечорниць, українського весілля, хрестин, Храмових свят і шукати безперевного зв’язку з Богом, який приходить до нас через єднання і любов. Буде цей головний моральний стрижень, виживе і нація.
Запрошені на вечір гості мали можливість подивитися чудовий виступ учасників Закарпатського народного хору і поспілкуватися за дружнім частуванням.

Наш кор.