21 листопада в Будапешті побував керівник проекту Української Світової Інформаційної Мережі (скорочено УСІМ) під егідою МГОУ «Четверта хвиля» пан Дмитро Славов з Австрії. Його увагу, передусім, привернула робота друкованих та електронних ЗМІ української меншини в Угорщини. Зустрівшись з кореспондентом «Громади», пан Дмитро детально розповів про спільний інтернетний проект «Четвертої хвилі» та запропонував журналістам української громади в Угорщині взяти в ньому участь.
За словами Дмитра Славова, Українська Світова Інформаційна Мережа нині володіє чималим банком друкованих, аудіо- та відеоматеріалів про події з життя українських діаспор світу. Укладачі інформаційних добірок періодично формують електронні бюлетені і розсилають їх українським користувачам інтернету в різних країнах. У такий спосіб набутком громадськості можуть стати усі найважливіші для даного об’єднання українців події. Щоб його краще зрозуміли, Дмитро Славов додає до цього: «Четверта хвиля» - це цілий рух, хвиля української еміграції наших краян, котрі виїхали останніми роками за кордон з політичних мотивів, на заробітки чи за сімейними обставинами. В основному це утворення новоприбулих українців».
Оскільки на Заході зараз сформувалось чимало нових потужних громадських організацій українців, представляти їхні інтереси взялася Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР), СКУ та ЕКУ, розповідає пан Дмитро. Ці структури намагаються тісніше згуртувати провідників діаспорних об’єднань, включаючи і численні організаційні заходи в Україні та за її межами. Тим не менше інформаційний фон громадського життя української діаспори в світі не є достатньо насиченим з точки зору запитів як пересічного українця так і національних еліт, вважає наш гість з Австрії. Тому колеги Дмитра Славова бачать своє завдання в тому, аби розширювати можливості інформаційного спілкування діаспор, у тому числі завдяки всевітній електронній мережі. Він продовжує: «Всі журналісти, які працюють для своїх українських видань у різних країнах, вони знають, що підготовлена ними інформація стане швидко відомою і для інших. Наприклад, якщо сталася якась цікава подія в Угорщині, то про неї довідаються і в Німеччині. Штаб-квартира «Четвертої хвилі» знаходиться в Києві. Засновниками нашого проекту є відомі українські діячі, філософи, культурологи, письменники. Голова організації Олександр Шокало, відомий східнознавець, письменник, публіцист. Треба назвати ще філософа Валерія Рябенка, який брав участь у роботі УВКР і теж не раз проробляв тему інформаційного поля діаспори, не тільки задовольнити запити наших краян закордоном, а обговорювати їхні потреби, шляхи реалізації громадських, культурних та інших проектів діаспорян. «Четверта хвиля» загалом об’єднує з десяток солідних інституцій».

Щодо електронного порталу, то він, за словами пана Дмитра, має просувати в інтернеті всі діаспорні видання, вести журналістські форуми, обмінюватися інформацією про те, як вдається фінансувати друкований орган. Разом з тим йдеться не лише про висвітлення діяльності організації-засновника порталу чи об’єднань українців за кордоном, а й про поширення відомостей про Україну, її культуру та ментальність народу. А ще слід говорити про потребу самоорганізації українців, розпорошених у різних куточках світу, уточнює Дмитро Славов.
Чим саме зацікавила нашого гостя українська громада в Угорщині? На це запитання пан Дмитро відповів так: «Мені було цікаво довідатись, конкретно які люди стоять за вашим електронним порталом. Я бачив, наскільки професійно робиться і подається актуальна інформація, систематизуються факти і події, виділяються тематичні рубрики тощо. І взагалі було відчуття ґрунтовності, стабільності обраних напрямків. Стосовно цього не виникає жодних запитань. В цьому році я особисто познайомився у червні з моїм земляком із Запоріжжя Юрієм Кравченком, а вашим вебмайстером. Ніде не було видно, хто це технічно здійснює, але робиться добре. Я чув, що у вас існує передплата на журнал «Громада», але він не є у вільному продажу через те, що угорці не володіють українською мовою. Якби ви слідкували за публікаціями на порталі «УСІМ», то звернули б увагу на досвід українських журналістів у Неаполі. Одна з наших землячок потрапила до місцевої газети, додала кілька україномовних сторінок до восьмиполосного видання «Отто паджіне». Це стало цікавим і для італійського видавця. Відтак ця талановита жінка Оксана Библів організувала журнал на десяти мовах.
Або візьміть Олексу Лівінського в Чехії з українського часопису «Пороги».
Дуже в нього гарні матеріали (він сам з Мукачева). Зараз у нас набирається таки багацько і журналістів, і видань, які спілкуються між собою, утворюючи таке повноцінне інформативне поле. А зараз газета «Україна» організовує професійний конкурс на краще діаспорне видання та журналістів».

Ми запитали Дмитра Славова, чи можуть викликати зацікавлення читача порталу «УСІМ» матеріали про громаду українців в Угорщині, адже, наприклад, у «Громаді» статті мають свою специфіку, автори використовують свої прийоми передачі інформації, орієнтуючись на аудиторію, яка живе в конкретному правовому, суспільному та культурному полі іншої держави. «Ви знаєте, - відповів мій співбесідник, - нашому читачеві може бути з цього все цікаво або, навпаки, не цікаво. Все залежатиме від подачі матеріалів, умілого використання новітніх медійних технологій. Може бути ординарна інформація чи повідомлення, скажімо, покладання квітів там-то і там-то. Але важать ракурси, авторські акценти, фото, якісь окремі незаяложені слова української мови, геть своєрідний погляд обізнаної з українськими традиціями людини, відмінна якість ілюстрацій, відеозйомки, яку можна моментально відкрити і побачити не статичних, а живих людей, їхні очі, почути емоційне забарвлення голосів».
Щодо читацьких форумів Дмитро Славов розповів, що їхній портал не координує потоків електронних повідомлень. Натомість можуть дати зноску чи адресу тих сайтів, де це активно робиться, адже це ніби окремий вид заняття в укладача. Потрібно, аби він цим постійно жив, як от Михайло Свистович з «Майдану» чи інші фанати цієї справи, вважає пан Дмитро.
Але частиною УСІМ можна вважати незалежний форум українців закордоном , який веде галичанка Оксана з Німеччини http://razom-online.com/os/Profile-show/2/

Стосовно повсякденного самопочуття українців закордоном у Дмитра Славова така думка. Треба дивитися на ті суспільні та демократичні умови конкретної держави, каже він, які склалися в цій державі, на традиції взаємодії з оточенням емігрантів, двосторонні стосунки, культурні зв’язки, скажімо, Словаччина-Україна, Будапешт-Київ, Італія-Україна, Мадрид-Київ... Якщо було мало, то їх слід розвивати, вважає наш гість, творити нову історію. «Де себе зараз краще почуває українець у світі, де він ліпше інтегрується? – перепитав Дмитро Славов і сам же відповів: - Ми з вами можемо подивитися наш портал. Отож, де більше часописів, громадських організацій, де відбувається організаційне творення, де наші краяни себе краще реалізовують, утворюючи танцювальні ансамблі, співочі колективи, самодіяльні театри, коли гастролюють, активно спілкуються з представниками титульної нації та своїми побратимами в інших країнах, вчаться, це, власне, і є показниками їхньої успішності за межами материнської держави. Те саме відбувається і в сфері міжнародного спорту, де багато вихідців з України сягнули, без перебільшення, найбільших професійних висот. Ми такі повідомлення ретельно збираємо, щоб наші користувачі могли їх прочитати. В процесі такої відбіркової роботи з інформаційними матеріалами з’являється пожива для думання, як же далі нам робити наш портал, щоб краще інформувати і горнути до себе нашого читача».
Про окремішність нинішнього українського політикуму від народу і тим більше від діаспори закордоном Дмитро Славов повідомив наступне. Він розповів, що на сайті «УСІМ» можна знайти низку полемічних статей на цю тему виразників ідей четвертої хвилі емігрантів, зокрема, Олександра Шокало, Валерія Рябенка, Віктора Горобчука. Це назагал ґрунтовні культурологічні та ідеологічні статті з глибоким аналізом поточних подій, стверджує пан Славов.

Недавня стаття Шокала має назву УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ. В ній автор абстрагується від парламентських інтриг, роблячи наголос на справжніх національно-державницьких рушіях – культурі та духовності, в яких він вбачає потужний заряд нації. У продовження цієї думки Дмитро Славов сказав: «Коли українці виїжджають закордон, вони не привозять в іншу країну свої сварки чи чвари, а привозять зерна рідної культури. Віктор Горобчук постійно пише про трудовий рух українців. Він до нього постійно повертається, говорить про робочу силу з України, адже вона також може бути організована, особливо заробітчани в Чехії, Італії чи Португалії
Причому Віктор Горобчук займається не тільки теорією цього руху, «Самопоміччю врятуємо Україну», він ще і практик – їздить з країни в країну, мотається весь час туди-сюди. В нього є цікаві погляди і бачення конкретних речей. Його дослідження цікаві тим, що він поєднує теорію з практикою. Валерій Рябенко, наприклад, досліджує соціальні аспекти з життя української діаспори. Він розуміє, що на події треба реагувати загальним баченням, віднайти щось спільне, що відбувається в суспільстві, по можливості відобразити весь спектр поглядів на цю проблему, а відобразити його треба неупереджено. Його колеги, зокрема, на останніх виборах в Україні створили цікаву систему соціовиміру, вдалися до незалежного екзитполу, який несуттєво розходився з реальними результатами голосування виборців. А раніше ж були величезні розходження, особливо – в організацій, фінансованих державою. У колег Валерія Рябенка була дуже важка практична робота організувати зв’язок між периферійними відділками і центром».
Кілька років тому в середовищі українських журналістів і видавців за кордоном виникла реальна потреба організації зустрічей-форумів, розповідає Дмитро Славов. Їм вдалося зібратися у Валенсії (Іспанія). Натхненником цієї ідеї став видавець видавничної групи «Життя», Львів, Богдан Хомин, а втілювачем заступник голови МГОУ «Четверта Хвиля» Михайло Петруняк, зараз вже шеф- редактор щомісячної газети «Європейський українець». УСІМ забезпечила інформаційний супровід.
Матеріали про цю зустріч можна віднайти в електронних архівах порталу «УСІМ». За словами Дмитра Славова, у Валенсії аналізувався стан видань друкованих, інтернетних та телевізійних. Учасники заходу знали, що ця подія матиме своє логічне продовження в якихось рішеннях і конкретних діях, адже відбувався дуже потужний взаємний обмін ідеями й досвідом, і вони не кануть у небуття.

Василь ПЛОСКІНА