180-РІЧЧЯ ПЕРШОЇ КНИГИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НА ГАЛИЧИНІ

У 2017 році минає 180 років з часу виходу першого західноукраїнського альманаху «Русалка Дністровая». Його підготували і видали за власні кошти діячі літературного гуртка «Руська Трійця» у Будапешті. З 1000 виданих примірників до читачів потрапило не більше 200. На українських же землях альманах надрукували тільки через 70 років.

Хто такі члени «Руської трійці»? Чому українську книжку друкували у Будапешті? Хто стояв на заваді видання і читання українських книг? Яка подальша доля членів гуртка? Та яке значення «Русалки Дністрової» в українській історії?

Передумовою появи книги стало знайомст­во трьох студентів Львівської греко-католицької духовної семінарії Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича. Перебуваючи у віяннях доби романтизму, що йшли з Європи і мали виразний слов’янофільський і будительсько-демократичний характер, у 1833 році вони створюють гурток «Руська трійця», гуртуючи біля себе ще близько 20 однодумців.
Основну увагу гуртківці приділяють відродженню української мови та публікації перек­ла­дів європейських революціонерів. Члени гуртка «йдуть в народ», збираючи фольклорну спадщину Галичини, Буковини й Закарпаття. Згодом, у 1833-34 роках пробують видати на­копичений матеріал у збірках «Син Русі» та «Зоря».
«Син Русі» – збірка поезій самого М.Шашкевича та гуртківців. Вміщувала 14 віршів, з яких два були підписані. Це вірш «Радость весни» Йосифа Левицького з Болшова та твір «Русин» підписаний Й.Левіцкій з Авг. [устівки – за: Є.Нахлік, «Син Русі» 1833, Львів 1995, с.4 та 33]. Два тексти у рукописі за­­лишилися анонімними, всі інші підписано криптонімами: О.Г., М.Ш., М.М., А.Г., що стане подібною практикою в альманасі «Русалка Дністровая». Рукописи «Син Русі» пролежали 40 років у бібліотеці о.Антонія Петрушевича – соборного крилошанина при митрополичій капітулі у Львові, і лише у 1887 році відкриті громадськості, – згадана у львівсь­кому москвофільському двотижневику «Бесіда» як літературне відкриття.
У 1834 році було підготовлено до видання книгу «Зоря», уподібнюючи її до зорі, що сходить над західноукраїнськими землями. Епіграфом до книги вибрані слова: «Світи зоре на все поле, поки місяць зійде». Альманах відкривався портретом гетьмана Богдана Хмельницького. У збірці планувалося надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Передруком альманах пішов на цензуру до Відня, де зміст рукопису визнали в основному непоганим. Проте місцеві цензори виявилися менш прихильними – на заваді став Галицький митрополит Михайло Левицький.

Коніння «Руської трійці» зі сторони греко-католицької ієрархії було невипадковим. Адже члени гуртка хотіли звільнити українсь­ку мову від церковно-слов’янських вишуканостей та довести її до рівня літературної мови. Натомість для самих церковників ідея писати простою мовою селянства здавалася чимось нечуваним. На думку цензорів «Зоря» могла поставити під сумнів відданість місцевого греко-католицького кліру і галицько-руської нації австрійсько-цісарському урядові та служила б звинуваченням у прихильності її до Росії. На видання накладено табу, а члени «Руської трійці» зазнали переслідувань зі сторони поліції та керівництва духовної семінарії.
У листах до однодумців М.Шашкевич писав про переслідування: «Коли не можна друкувати української книжки у Львові, то повеземо її до Відня. А коли й там не пустять на світ Божий, то лишається іще свобідна Угорщина.»
Я.Головацький, перебуваючи в той час у Будапешті, домовляється про випуск «Русалки Дністрової» у друкарні сербсько-українського видавця Г.Петровича, який у Буді друкував кириличні видання. Альманах проходить Віденську цензуру і виходить тиражем у 1000 примірників. Здавалося б, нарешті праця гуртків­ців отримала оформлення, дійшла до завершаль­ної стадії. Але по дорозі з Будайської дру­карні у Львів «Русалку Дністровую» перехопила у посилці поліція, і за словами літературознавця Михайла Шалати, навряд чи Маркіян Шашкевич мав можливість втішатися книгою (яка збереглася лише у 100-200 примірниках).
Унаслідок переслідувань за «Русалку Дністровую» у 1837 році розпалася «Руська трійця», а пізніше доля ідеї українського національного відродження на хвилі романтизму в Галичині пішла двома шляхами: українським та русофільським. Сам Я.Головацький писав язичієм, немаючи поштовху вернути до живої мови від передчасно померлого у 1843 році лідера групи – М.Шашкевича. І.Вагилевич перейшов до польського національного руху.
«Русалка Дністровая» – найповніша з трьох, під­готовлених М.Шашкевичем та однодумця­ми книг. Складався альманах із роз­ділів: «Пісні народні», «Складання», «Переводи», «Старина». Передмовою до видання став епі­граф: «Не з сумних очей, а з пильних рук на­дія квітне» – слова одного з представників чеського національного відродження Яна Коллара.

Першим розділом «Русалки Дністрової» є «Пісні народні». Сюди ввійшло 50 вибраних з-поміж великої кількості пісень, зібраних гуртківцями під час фольклорних експедицій. Центральною постаттю даних пісень є козак. До речі, саме тут вперше опублікували популярну нині пісню про Олексу Довбуша «Ой попід гай зелененький».
У розділ «Складання» вміщено 10 творів самих засновників гуртка.
У розділі «Переводи» подано переклади сербських народних пісень. Вони мали познайомити читача із тамтешнім фольклором та довести, що українська мова є повноцінною, із широкими жанровими та стилістичними можливостями.
У четвертому розділі «Старина» подано коротку історію України, підкріплену енциклопедичними даними. Скажімо, досі у Львові, у бібліотеці ім. В.Стефаника, зберігаються читацькі реєстри які свідчать, що саме читали засновники «Руської трійці». У формулярі за 1832 рік значиться, що М.Шашкевич перечитував збірники Михайла Максимовича, «Історію слов’янської мови» Павла Шафарика, «Слово о полку Ігоря» та «Енеїду» Івана Котляревського.

іяльність «Руської Трійці» в Галичині мала величезне значення для української культури. Все, що пропонувала Трійця, було новим і незвичним. Історична концепція трійчат, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності в мистецтві – все це відкривало перспективу розвитку потужної науково-літературної діяльності на західноукраїнських землях. Альманах «Русалка Дністровая» став першою для Галичини книгою народною мовою, тим самим розпочав епоху нової літератури для тієї частини України, що перебувала в складі Австрійської імперії. Збірка вперше засвідчила: друкованому українському слову – бути!
«Русалка Дністровая» була передрукована 1910-го року в Тернополі й офсетом у Києві (1950, 1972 та 1987 р.р.), у Філадельфії (1961).
Досі зберігаються першодруки «Русалки Дністрової». Найбільша колекція їх, а це 12 книг, – у Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника. Неподалік від бібліотеки, у дзвіниці Свято-Духівської церкви знаходиться Музей «Русалки Дністрової». Його називають – Музей однієї книги. Ще один музей діє у рідному селі М.Шашкевича Підлиссі на Львівщині.
У 1998 році Товариство української культури в Угорщині встановило в історичному районі Будапешта на будинку, де колись була королівська друкарня, меморіальну дошку в честь 160-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової».
Діячі «Руської Трійці» глибоко шановані в Україні. Їхніми іменами названі вулиці, школи, їм присвячують меморіальні дошки та пам’ятники, їхня спадщина широко вивчається науковцями.

ВІРА ДЯЧОК