Міжнародний історико-мистецький форум в урочищі Святослава
Немає нічого кращого в Карпатах, ніж пізня золота осінь!
Навкруги сяє безліч барв – і в небі, і в горах, і в повітрі: буквально все пройняте красою. Таке враження, ніби знаходишся десь у фантастичному світі.
Вдалині, на тлі високої, рясно покритої смереками гори, як марево мерехтить дивовижний Білий Хрест. Побачивши таке диво, ми всі одразу, як один, затамували подих.
В переддень свята пам’яті померлих ми, учасники «Міжнародного історико-мистецького форуму», складаємо свою пошану скульптору Теодозії Бриж, яка перед тим як відійти «у вічність», своїм талантом створила цей величний витвір на могилі древлянського лнязя Святослава Володимировича. Її чоловік, Євген Безніско, разом з сином завершують це варте уваги творіння.
Наш «Міжнародний історико-мистецький форум» на тему «Київська Русь і династія Арпадів» відбувся з 28 до 30 жовтня цього року в урочищі Святослава, що знаходиться в Карпатах між містом Сколе і селищем Грибенів на Львівщині.
Ініціатором і спонсором проведення «Форуму» виступив власник кемпінгу «Святослав» Валерій Іванович Божко, який на щастя, є давнім прихильником правдивого і прекрасного в національній історії. Десь упродовж тридцяти років я не раз мав змогу ближче дізнатися про доброчинну діяльністю цього мецената. Свого часу В.Божко був спонсором творчих програм Львівського камерного оркестру, а його дружина Лілія в нашому оркестрі грала на скрипці. Завдяки щирому спонсоруванню, ми мали можливість успішно виступати в багатьох країнах Європи, пропагуючи наше українське класичне мистецтво. В 1991 році ми перші серед мистецьких колективів Львівщини провели доброчинний концерт в церкві Святого Лазаря міста Львова, збір коштів від якого був переказаний на будівництво пам’ятника митрополиту Андрію Шептицькому. Але, як виявилося під час дискусій на нашому сьогоднішньому «Форумі», макет цього монумента безнадійно припадає пилом на одному зі сховищ у Львові, а гроші на його спорудження десь так «легенько» розпорошилися...
Що ж до сьогоднішнього нашого «Форуму», то йому передувала дворічна копітка робота. 1 листопада 2007 року в Сколе ми разом з дружиною Жужанною виступили з поминальним концертом та заснували «Фонд Святослава».
В березні 2009 року на Днях Української культури в Угорщині під егідою Посольства України в Угорщині та за ініціативою Голови Товариства Української культури в Угорщині п. Я.Хортяні ми взяли участь в роботі «Круглого столу» на тему «Київська Русь і династія Арпадів». Тоді, під час засідання “Столу”, в основному розгорнулася дискусія навколо того, чи дійсно існує могила Святослава. Доктор історичних наук, професор, віце-ректор Печського Університету Марта Фонт зажадала документальних доказів розкопок захоронення Святослава. В.Божко представив учасникам теми копію інформації про «Могилу Святослава» за №137 від 28.03.2000 р., надану Львівським Історичним Музеєм за підписом директора п. Б.Чайковського і начальника археологічної експедиції п. В.Конопля та ще до того додав низку статей науковців, які займалися цим питанням. З тих давніх часів страти князя Святослава минуло більше ніж 995 років, але і дотепер в тій місцевості збереглися назви-топоніми, пов’язані з князем Святославом, наприклад, Сколе, Славськ, Святослав (передмістя Сколе), Славки (приток Опори), ріка Опір, урочище Святославове, річка Святославчик і Святославова могила.
Ми поки що не маємо акту археологічних досліджень, які у 1971 році здійснював вже небіжчик, старший науковий співробітник, к.і.н. О.О.Ратич (Інститут суспільних наук АН УРСР). Звіт про розкопки зберігається в архіві Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. Тоді, в 1971 році, на розкопках було виявлено вже до того пограбоване заховання знатного дружинника кінця Х - початку ХІ ст. В могилі трапилось декілька уламків давньоруських горщиків, фрагменти бронзового кільця, людські кістки, піхва від меча з мотивом скандинавського орнаменту. Окрім того, як доповів п.Є.Безніско, пізніше на тому місці проводив дослідження відомий львівський археолог М.Ф.Рожко. Він разом з іншими археологами довкола могили Святослава, де були менші по висоті могильні насипи, прокопав сім шурфів і підтвердив факт багатьох поховань навкруги могили Святослава.
Сьогодні, коли в Києві знайдено і розкрито для наукових досліджень поховання князя Ярослава Володимировича (брата Святослава), є нагода на основі досліджень складу ДНК встановити родинні зв’язки між Святославом і Ярославом, й отже, з точністю до 99 відсотків визначитись з місцем поховання Святослава.
В роботі Форуму взяли участь Голова місцевої райадміністрації п. І.Свистун, голова райради Н.Д. п. М.Романишин і колишній заступник голови райадміністрації п. М.Клепуц, які розповіли про ті труднощі щодо будівництва пантеону, які їм доводиться переборювати особливо тепер, під час тривалої економічної кризи. Відзначали, що на спорудження пантеону не було витрачено жодної державної копійки. Разом з тим пантеон готовий більш як на 50 відсотків і, по змозі, роботи далі будуть подовжені.
Безперечно, за такий довгий час могильник неодноразово розкопували, як нелегальні скарбошукачі, так і представники офіційної влади. Зокрема, за свідченнями старожилів, на тому місці здійснювалися археологічні дослідження ще під час Австро-Угорської монархії і, на підставі тодішніх досліджень, було перенесено вбік на 30 метрів трансконтинентальну залізничну колію, що і сьогодні проходить повз Пантеон.
Ми намагаємося залучити до наших досліджень представників угорських наукових кіл та державних діячів. На наше запрошення взяти участь у роботі Форуму люб’язно погодився Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні пан Андраш Баршонь. Він уважно слухав доповідачів і активно брав участь у дискусіях з кожної доповіді. Нічого дивного тут не було, адже кожна доповідь, в тій чи іншій мірі, торкалася спільної історії України і Угорщини.
Доктор історичних наук, професор, зав. кафедрою історії середніх віків і візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка, провідний науковий спеціаліст Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України п.Леонтій Войтович виступив з доповіддю на тему – «Угро-слов’янські взаємини у другій половині ІХ ст.». Вчений торкнувся ранньої історії формування угрів (самоназва мадяри), як частини угро-фінського масиву, відкидаючи давні версії щодо тотожності угрів з гунами (професор твердить про те, що угри-мадяри за своїми антропологічними даними нічого спільного не мають з монголоїдною расою). За його версією, угри-мадяри, очолені Арпадом, між 897-899 рр. перейшли Карпати не через Верецький перевал, важкодоступний не тільки для кочовиків, а через більш пологий Лубківський перевал, яким вони користувалися і далі пізніше в своїх походах в Галицьку землю. Свою аргументацію вчений підкріплює знахідками угорських військових поховань вздовж цього шляху у Галичі, Судовій Вишні, Перемишлі та Земплині.
Кандидат історичних наук старший науковий співробітник Національного Університету «Острозька Академія» п. Ігор Мицько зачитав свою доповідь на тему –«Угорський епізод біографії св.Ольги». В ній він доповів про низку версій походження княгині Ольги і поширення її ім’я «в народі», пов’язаного з ритуальними обрядами. Наприклад, на Буковині з ІХ-го ст. в день Ольги існує обряд чарування дівчат, а береза носить символ святої Ольги. Доповідачу було цікаво довідатись – «чи є в угорців такі релігійні свята, які називаються ім’ям Ольги – Єлени, Гелени, Гельги, Ельги, Юльги, Гельшунди?».
Я представив свою доповідь на тему «Історія державно-правового і культурологічного розвитку на теренах Київської Русі ІХ-ХІ ст..», яка була прослухана з увагою. Особливу зацікавленість викликав розділ, де йшлося про суто мистецькі справи – староцерковні співи: григоріанський хорал, партесний спів, способи запису музичних звуків в період раннього середньовіччя, реформа церковного співу монахом Гвідо д’Ареццо та інше. Під час доповіді, я демонстрував на сурмі мої переклади зі стародавніх співочих рукописів, причому мені, крім професіоналів, активно допомагали присутні, забезпечуючи моє виконання сталим звуком – «остінато», так званий прийом у стародавній музиці – «бурдон».
Кандидат архітектури, доцент Національного Університету «Львівська політехніка» Юрій Диба прочитав доповідь на тему – «Найдавніші архітектурні зв’язки Угорщини і України (ротонди і храми Х-ХІІІ ст..), в якій, крім іншого, йшла мова про використання угорської техніки, зокрема вапняних розчинів при будівництві ротонд на Вавелі та у Черемиському замку, що дослідник пов’язав з еміграцією герцога Бели (майбутнього короля Бели І) та князем Ростиславом Володимировичем, який був одружений з Ілоною (Ленке), дочкою Бели І. Ю.Диба також висловив цікаве припущення, нібито дочка угорського короля Бейли IV Констанція, яка була дружиною князя Галицького, Перемишльського і Белзького Лева Даниловича, скоріше за все похована в «Нижньому замку» міста Львова, який розташовувався в районі нинішнього театру ім. М.Заньковецької та вернісажу.
Доктор іст. наук професор, зав. кафедрою музеєзнавства Санкт-Петербурзького державного Університету Олександр Майоров прочитав доповідь на тему «Візантія, Польща, Угорщина та Галицько-Волинська Русь: звідки походить хрест Мануїла Собору Паризької Богоматері». Надзвичайно цікава і драматична, науково обґрунтована історія можливої подорожі святої християнської реліквії.
В мистецькій частині Форуму я прочитав вірш М.Устияновича – «Святославова могила» та виконав ще декілька творів соло на сурмі. Професор музики з Лондона Алла Сіренко під враженням цієї теми виконала на роялі свою імпровізацію. Жужанна Макаус заграла парафразу на теми українських пісень. Після концерту митці заслужено були нагороджені тривалими оплесками.
В той вечір між учасниками Форуму ще довго після завершення обговорень не припинялись гострі дискусії, і це нормально – значить тема форуму була потрібною та актуальною. Ми одностайно доручили шановному пану Л.Войтовичу відкорегувати та зробити редакцію матеріалів, прочитаних на Форумі, щоб віддати їх до друку.
На завершення програми учасники Форуму і представники райадміністрації поклали вінки до могили князя Святославата та до пам’ятників героям України і вшанували дату 1000-ліття переходу угорців через Карпати, що встановлені на Верецькому перевалі.
На Форумі весь час нас тішила чарівна погода, чисте, прозоре, настояне на гірських живицях повітря Карпат, гостинність господарів кемпінгу, прекрасні умови побуту та неперевершена домашня кухня!
З нетерпінням чекаємо продовження розробки нашої теми та наступного «Форуму».
