Роботи О.Гембіка виставлялися у Відні
Олександр (Саша) Гембік народився в м. К.Каширському на Волині (Україна). У 1976 році закінчив Український поліграфічний інститут (відділення графіки) ім. Івана Федорова (тепер Львівська академія друкарства). Член спілки дизайнерів України, спілки художників Угорщини, асоціації образотворчої спілки «Незалежний Угорський Салон», яка входить до міжнародної асоціації АІАП ЮНЕСКО.
Сфера діяльності: дизайн графічних систем. Є авиором багатьох плакатів, листівок, рекламних постерів, буклетів, книг і проспектів, друкованих на Волині. Автор розробок багатьох логотипів, фірмового стилю ВАТ «Волинь-агрохім» 1994, підприємств «Самсон», «Аполлон», «Олень», «Мавка-інтер» (1994-98 рр.).
Оформлені книги: Т.Г.Шевченка «Посланіє» (1999), «Рідкісні рослини Волині» (1989), «Дикі звірі Волині» (2003), Леся Українка «Сім струн» (1999), Юрій Покальчук «Химера» (1993), Валентина Зінченко «Мальви на рушничку» (2007), М.Богуш «Залишиться у вічності» (2008), упорядник Ярослава Хортяні «Пам’яті невинних жертв» (2007) тощо.
Віденська мистецька галерея «Тіме» гостинно відкрила свої просторі виставкові зали для художників так званих нововідкритих та невідкритих східних культур. Україну на ній представляли образотворчі твори Олександра Гембіка та Інни Баричевої. Так само виставлялися митці з Польщі, Росії, Індії, Австрії та деяких інших країн світу.
Віденська галерея «Тіме» відома тим, що виствітлює головним чином маловідомі та невідомі напрямки сучасного мистецтва з різних куточків світу і відкриває призабуті чи геть невідомі на Заході імена представників сучасного образотворчого мистецтва.
У випадку авторів картин з-за кордону адміністрація галереї власним коштом забезпечила розміщення аж ніяк недешевої реклами у ЗМІ та оплатила виготовлення афіш і розміщення їх у центрі Відня, який і досі не втратив статусу однієї з мистецьких столиць світу. Інформативний матеріал про художників та зменшені репродукції їхніх картин було також вміщено на поштових картках. Галерея «Тіме» має свої представництва по всій Австрії та в багатьох столицях Європи.
Урочисте відкриття цієї виставки перед численною публікою а також теле- і фотокамерами журналістів зробили професійні мистецтвознавці, представивши короткий огляд експозицій. Тут-таки були присутні й представники інших мистецьких галерей, що зайнялися відбором виставлених робіт для своїх музеїв.
У залі сучасного модельного одягу для жінок та чоловіків а також головних уборів та продукції фірми «Сваровскі» господарі влаштували дружнє прийняття з традиційними австрійськими марципанами та запашними напоями. А доти авторитетне мистецьке журі поповнило запасники та фонди галереї деякими творами запрошених на віденський вернісаж художників. Серед цих робіт були й акварелі та деякі графічні роботи Олександра Гембіка. Так само була відібрана і його скульптурна композиція «Дон Кіхот і Санча Панса» для постійно діючої експозиції галереї «Тіме».
Загалом же О.Гембік представив тут роботи, де були зображені деякі українські фольклорні мотиви та графічну інтерпретацію творів Лесі Українки, зокрема «Лісової пісні» (ця робота постійно знаходиться у Центрі української культури в Будапешті).
Пастельні роботи на тему біблійних мотивів викликали жвавий інтерес з боку прочан церкви Св. Варвари. Релігійна громада цього храму у Відні придбала кілька картин О.Гембіка з цього циклу.
Зацікавлення публіка також проявила і до відбитків грав’юр українських краєвидів та екслібрисів, виконаних у класичній техніці різаної грав’юри на дереві та лінолеумі. Глядачі затримувалися досить довго і біля полотен та картонів, зроблених різними техніками та у відмінних мистецьких стилях. Йдеться, зокрема, про пейзажі Адріатики та Балатона, Тіроля та Ґраца, пастельні, акварельні портрети, карикатури та грецькі сюжети. За чоловіка, батька і дідуся Олександра Гембіка щиро раділи члени його родини – дружина, донька з чоловіком і онучкою Патрицією, та кузен Євген Гембік, котрий доклав чимало особистих зусиль, щоб його родич-художник міг гідно представити свої роботи на виставці у Відні.
Наш кор.
