ГРОМАДА - часопис українців Угорщини

26 квітня у Будапешті відбулася презентація документального фільму «Померти за Україну», знятого угорськими кінематографістами (режисер Аттіла Чарнаї, продюсер Фружина Скрабскі).

Фільм розповідає про трагедії угорських сімей із Закарпаття, які втратили своїх рідних на російсько-українській війні – солдат, які боронили Україну. Також ідеться про українських громадян різних національностей, які зі зброєю в руках відстоюють свободу, цілісність та майбутнє країни.

Перед демонстрацією фільму Посол України в Угорщині Любов Непоп звернулася до своїх колег.

– Ми хочемо того ж, що і угорці в 1956 році, – щоб росіяни пішли додому... Я прошу вас бути щирими. Давайте не робити вигляду, що ми не помічаємо російських солдат та зброї на сході України, і не пробувати умиротворити агресора за будь-яку ціну. Хочу попросити, коли будете думати про необхідність санкцій, пригадайте обличчя солдат українського та угорського походження, яких побачите у фільмі. Не забувайте про сльози їхній сімей. Подумайте, скільки моїх співвітчизників української, угорської та інших національностей мають віддати свої життя, якщо ми зараз не зупинимо Росію.

Наприкінці презентації документальної картини кінематографістів Угорщини на сцену без запрошення вийшов представник російського посольства Ігор Севастьянов. Він почав свій спіч російською про те, що вважає фільм неправдивим.

«Сказане з боку посольства України про здійснення російської агресії не відповідає дійсності. Росіяни, що воюють на Донбасі не терористи, як про них стверджує офіційна українська преса. На російському телебаченні постійно ідуть повідомлення про те, що російське населення Донбасу зазнає важких втрат. І вони страждають і помирають внаслідок нападів українських урядових загонів. Ті зйомки вражають, їх теж треба дивитися. Або про одеський погром у 2014 році. коли українські екстремісти запалили будинок профспілок, де сховалися російські демонстранти. Про це потрібно говорити...» - заявив російський дипломат.

Із зали йому у відповідь кричали російською кілька обурених голосів:
«Як вам не соромно!». «Просіть пробачення у матерів, чиї сини загинули від російської зброї!» «Як ви можете дивитись у вічі жінкам, які втратили синів і чоловіків?» «Це ви здійснили агресію, ганьба вам!» «Вам притаманне таке почуття, як жалість?»

– Я стояла біля нього розгублена, бо не розуміла, про що він говорить – каже продюсер Фружина Скрабскі. З аудиторії щось кричали йому у відповідь. Головний радник російського посла не попередив, що буде виступати, хоча я кілька разів зверталася до посольства Росії з проханням про можливий виступ з їхнього боку. Вони відмовились. З послом мені не вдалося поговорити – після презентації він притьмом вибіг із зали. Натомість його радник вважає, що росіяни набагато більше постраждали від українців – і почав це доводити. За що і отримав відповідь із зали. У фільмі ми навмисно оминали політичні питання. Сама презентація пройшла чудово, якби не ця неприємність...

Влас.кор.