Зустріч з українцями Хорватії
4-5 червня на запрошення української громади Республіки Хорватія та культурно-просвітнього Товариства ім. Івана Франка з Вуковара Голова президії ЕКУ (Європейського Конгресу Українців) та ДОСУУ Я.Хортяні взяла участь у ІІІ-й центральній маніфестації українців Хорватії. В цей час проводяться різні громадсько-культурні заходи, підготовлені 11-ма осередками українців Хорватії з центру та регіонів. Прикметно, що такі щорічні зустрічі відбуваються в різних містах і селах цієї колишньої югославської республіки, наприклад, у Липов’янах, Канєжі, Славонському Броді і Вуковарі, тобто в місцях компактного проживання українців. Назагал, у Хорватії мешкає до 4 тис. осіб українського походження, чиї предки переселилися на Балкани з Галичини та Закарпаття у XVIII та ХІХ століттях і так само є емігранти з України початку 1990-х років після розвалу СРСР.
Я.Хортяні повідомила, що останніми роками хорватські українці активізували роботу в згуртуванні українських товариств, які відділилися від русинів, мотивуючи це тим, що русини все більше визнають свою окремішність від українського народу, культури та мови а також непропорційним розподілом державних коштів між русинами та українцями. Фактично ці гроші на проведення культурних заходів українців надходили за залишковим принципом і суми ці були дуже мізерними у вимірі до спражніх культурних потреб української громади.
Голова президії ЕКУ Я. Хортяні розповіла, що вже давно планувала познайомитися з керівниками нових українських організацій у Хорватії а також з гостями фестивалю – українцями Сербської Республіки Боснія та Герцеґовина та представниками Української національної ради Сербії.
У Вуковарі ІІІ центральна маніфестація розпочалася з Божої Служби та зібрання на честь вшанування пам’яті Івана Франка, його письменницької та наукової спадщини. Відтак гості мали змогу оглянути роботи художниці Славки Плішки на її персональній виставці. Відбулася також презентація книги «Рідна мова» професора Оксани Мартинюк і літературно-музичний вечір пам’яті Івана Франка «Нам пора для України жить». На всіх цих заходах були добре, з вигадкою і душею, представлені традиційні українські кулінарні страви.
5 червня в селі Борово, неподалік Вуковара, перед численними гостями у великому кінотеатрі звітували самодіяльні українські колективи Хорватії. Ярослава Хортяні поділилася думками від побаченого на вуковарській сцені: «Це було сильне враження, тому що я знаю їхні організаційні і просто людські проблеми. Цим колективам було нелегко виживати після війни на Балканах, пережити від’єднання від русинів. Вони навіть не мають свого приміщення... Але не зважаючи на труднощі, самодіяльність збереглася, працюють чудові колективи танцювальні, створені вокальні ансамблі. Я відчула, що на цьому етапі становлення їм украй потрібна професійна допомога: вони потребують добрих хореографів, хорових диригентів. Вразило мене і те, як ці люди плекають рідну мову на чужих теренах, передаючи цю любов дітям з покоління в покоління. А не забуваймо, що це вже шоста, як не сьома, генерація українців у Хорватії».
На концерті був мер Вуковара пан .......... і заступник жупана Вуковарсько-Сріємської жупанії (округу) ... та інших представників місцевої влади. На вечорі п. Я.Хортяні привітала тутешніх українців з успішним проведенням чергових громадсько-культурних заходів і подякувала їм за те, що вони плекають рідну мову і національні культурні традиції, об’єднуються в товариства, щоб зберегти українську меншину в іншомовному оточенні і поширювати наші культурні цінності в хорватському суспільстві. Я. Хортяні зазначила: «Мене вразило, що на цьому вечорі було дуже багато дітей! Чесно кажучи, я по-доброму заздрила хорватським українцям, адже в Угорщині ми не маємо стільки дітей. Звичайно, не всі малята віком до 10-12 років у Вуковарі розмовляли українською, але потяг до культури батьків у них дуже великий. Вони хочуть танцювати і співати, одягатися в українські строї... Це була справжня маніфестація українських дітей!»
На виставці робіт скульптора із Каменя Юрія Голодовича, який є вихідцем з України, 5 червня можна було побачити чудові витвори з каменю. Також відбувся вернісаж картин «Україна в серці» членів художнього гуртка зі Словенського Броду під керівництвом Анфіци Верхат.
Ярослава Хортяні: «Завжди добре бачити, що на таких заходах присутні гості з України. Йдеться про фольк-бенд «Бурдон» зі Львова. Вони виробили цікавий стиль виконання українських народних пісень у дусі ренесансних часів. Після концерту почалася велика забава. Цікаво, що мер Вуковара пан ......, який вже пішов був на подібний культурний захід до німецької громади, повернувся до українців. Він був найбільше здивований, як я помітила, танцями українських дітей, їхньою майже професійною вправністю і відчуттям особливого національного ритму. В їхніх танцях, як мені здалося, адже й сама я в юності певний час танцювала в Україні, не було нічого хорватського, нічого запозиченого від інших європейських народних танцювальних стилів. Відчувалося, що українські танці для цих дітей з Вуковара аж ніяк не чужі. Я вважаю, що в малят це працює на генетичному рівні, тому що цьому не навчиш без того, щоб дитина не відчувала рідних культурних коренів».
Вуковар та його околиці дуже постраждали від запеклих боїв між сербами та хорватами під час війни за незалежність Хорватії. Ярослава Хортяні пригадує: «Це місто було повністю знищене. Ми коли їздили сюди з моїм заступником у Товаристві української культури в Угорщині Олегом Туриком, тут було евакуйоване майже все цивільне населення включно з двома українськими селами. Одне з них – Петровці цієї жупанії. Сам Вуковар півтора десятка років тому виглядав, наче білоруська Хатинь, знищена дощенту каральними загонами нацистів... У Вуковарі з усіх вцілілих будівель тільки комини стирчали... Я сказала на вечорі, що, судячи з того, як добре відбудували Вуковар, це місто живе, не здалося. Сюди повертаються його мешканці, у тому числі й українці. Є навіть окрема українська вулиця з церквою. Добре те, що українці у Вуковарі є серед жителів на почесному місці, адже вони теж самовіддано і мужньо воювали зі зброєю в руках за незалежність нової Хорватії і розбудовують її мирне сьогодення і майбутнє».
Василь ПЛОСКІНА
