АРХІВ
ГРОМАДИ

№6(116)
листопад - грудень
2011 року

Андрій Наконечний – художник-патріот

Видатний український живописець Андрій Наконечний (1905-1983) належить до числа тих митців, які в своїй творчості завжди керувалися національним світоглядом та ідеєю, любов’ю до України й всього українського. Цей талановитий митець від Бога після величного злету на початку своєї творчої діяльності в середині 30-х – початку 40-х років ХХ ст. майже п’ятдесят років змушений був мовчати. На пантеон слави ім’я автора численних іконописних образів та живописних картин – Андрія Наконечного – було повернуте із забуття лише в Незалежній Україні, вже після його смерті.
Андрій Наконечний народився 31 травня 1905 року в селі Урмань, нині – Бережанського району на Тернопільщині в заможній сім’ї Михайла та Пелагії (з дому – Когут) Наконечних. В сім’ї було шестеро дітей. В одинадцять років Андрій став сиротою. Після закінчення початкової школи він продовжив навчання у приватній столярній майстерні Миколи Когута. Щоб прищепити своїм учням любов до мистецтва, майстер возив їх у музеї та на виставки до Львова. Ще з дитинства Андрій Наконечний виявляв хист до малювання.
У 1928 році майбутнього митця призвали до Війська Польського, де він служив на залізниці у Кракові як писар і оформлювач. Там молодий юнак тяжко захворів і його було відкликано від строкової військової служби. З дозволу старшин Андрій Наконечний залишився жити в казармі та одержав можливість брати уроки малювання у приватній школі професора Гофмана, а у 1929-1933 роках – продовжив навчання у школі Альфреда Терлецького при Краківській Академії Красних Мистецтв. Любов до традиційного візантійського іконопису молодому мистцеві прищепив професор Краківської Академії Кароль Гомоляш.
Після закінчення Академії Андрій Наконечний одержав диплом вільного художника. Брав активну участь у мистецькому житті Кракова. Тут він входив до професійно-патріотичного мистецького об’єднання «Зарево», яке очолював художник Едвард Козак. Роботи Наконечного постійно експонувалися на збірних виставках тогочасних художників Також він займався оформленням книг та мав персональні виставки у Кракові. Його творчість була багатогранною й однаково успішною в жанрі іконопису, портрета й пейзажу. Однак релігійний живопис став головним у його малярстві.
У 1932 році Андрій Наконечний разом з колегами Дам’яном Горняткевичем, Андрієм Лепким і Михайлом Зорієм розписав церкву в селі Настасів Тернопільського повіту. Багато працював над орнаментикою, а також над зображенням святих у динаміці, про що свідчать залишені ним ескізи та начерки. У 1934 році Наконечний брав участь у збірній виставці АНУМ (Асоціація Незалежних Українських Мистців) у Львові. У 1938 році відбулася конкурсна виставка, в якій відзначалися кращі твори в жанрі історичного, релігійного та пейзажного живопису. Молодий мистець став переможцем конкурсу у жанрі релігійного малярства .У червні-липні 1939 року він брав участь у загальнопольській виставці сучасного релігійного мистецтва у Кракові, на яку подав 12 образів.
Згодом молодий, талановитий іконописець потрапив під опіку Митрополита Андрея Шептицького. З його благословення мистець протягом 1938-1939 років малював копії фресок ХV століття каплиці Чесного Хреста, що на Вавелі у Кракові. На стінах і склепіннях каплиці було зображено 43 композиції зі сценами від «Благовіщення» до «Успіня», а поміж цими сценами – поодинокі постаті святих, євангелістів та ангелів. Митрополит вів з художником активне листування, давав фахові рекомендації та зауваження, складав подяку. З початком Другої світової війни Наконечний закінчував замовлення вже під німецьким конвоєм. Копії фресок використовувалися Митрополитом Шептицьким як зразки візантійського ортодоксального малярства в іконописній школі, що діяла при монастирі Студитів у Львові. Після приходу радянської влади в західні області України, копії фресок, як і багато інших сакральних творів митця, пропали безвісти.
Перебуваючи у Кракові, Андрій Наконечний, за підтримки голови УЦК Володимира Кубійовича, звільнив з-під німецького арешту єврея та кількох поляків – професора астрономії Ягеллонського Університету Банахевича та свого товариша-художника. Це викликало підозру в гестапівців, і йому довелося втікати до Кенігсбергу, після того подався у Карпати. Перебуваючи в Сяноку, Наконечний малював околиці міста, дзвіницю в Чертіжі, церкву в Дудівцях.
У 1941 році Андрій Наконечний повернувся до Львова. Відтоді починається новий період у його житті та творчості, характерний тим, що митець активно займається політичною діяльністю. У творчості і в політиці для Андрія Наконечного існувало єдине життєве кредо – вільна Україна. Ним були написані ікони «Мати Божа – заступниця України» та «Спаситель», «Святий Миколай» (кілька варіантів), «Свята княгиня Ольга» та «Святі рівноапостольні Володимир і Ольга», «Святий Юрій» (1938), «Різдво», «Троє царів несуть дари» (1938), «Благовіщення» (1939), «Мати Божа – Покрова», «Мати Божа – Знамення» та інші. Ісус Христос, Божа Мати та святий Миколай на полотнах одягнені у вишиванки. Також вишитий український рушник – частий атрибут у релігійному малярстві Андрія Наконечного. Він зустрічається в композиціях «Покрова», «Різдво Христове» та ін. На іконі «Тріє царі несуть дари» зображено, як маленький Ісусик лежить на вишитій подушці, а сіно накрите вишитою скатертиною. «Божа Мати – заступниця Соборної України» зображена з дитям на тлі золотих ланів, вона тримає у руках волошки. Богородиця і Христос одягнені у вишитий український одяг. Обабіч постатей, на одній лінії горизонту зображені собори, по праву сторону Богородиці – собор Св. Юра, по ліву – собор Св. Софії. Автор мріяв, щоб Україна була єдиною. На іконі «Благовіщення» архангел Гавриїл теж у вишиванці, як і Діва Марія. Образ «Різдво Христове» представляє козака, лемка і гуцула, які принесли дари щойно народженому Синові Божому. Національні мотиви у свої ікони Наконечний вводить завжди виважено й природно. Так само і ликам святих надає типових рис, притаманних українцям. На жаль багато робіт художника втрачені у плині часу.
30 червня 1941 року в будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. Андрій Наконечний брав участь у цій історичній події. Тоді, на башті Князівської гори було піднято національний прапор, а львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословення Митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди. Акт 30 червня 1941 року засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними силами перед кожним, хто буде зазіхати на волю Української Держави. В уряді Ярослава Стецька Наконечний займався питаннями культури та мистецтва, розробляв взірці військових відзнак для майбутньої Української Армії. Тоді ж Наконечного, як місіонера, відряджають у Харківську область для організації культурно-мистецького життя Слобожанщини. Маючи кілька вільних днів, він, захотів провідати свою родину в Урмані. Однак, у скорому часі отримує повідомлення, що у Львові відбуваються масові арешти. Так жорстко Німеччина відреагувала на Акт, проголошений 30 червня 1941 року. І вже 5 липня 1941 року гестапівці заарештували Степана Бандеру, Ярослава Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 було розстріляно. Художник повернувся у Львів. Наконечного вчасно попереджують про те, що на його квартирі нацисти влаштували облаву. Більшість творів митця тоді пропали, серед них – ікони, історичні композиції, пейзажі. Збереглися лише ті, що вдалося забрати раніше. Рятуючись від гестапо, Наконечний знову повертається у рідне село, тепер – назавжди. Оскільки в уряді Ярослава Стецька він діяв під псевдо, то зміг уникнути подальших переслідувань. Але невгамовна душа художника прагнула до нових творчих і патріотичних справ. Зрозумівши, що прямої загрози немає, він продовжував політичну та мистецьку діяльність
У 1942 році Андрій Наконечний одружився із місцевою вишивальницею Євгенією Юрковською. Шлюб благословив сам Митрополит Андрей Шептицький іконою «Мати Божа - заступниця Соборної України», зробивши напис: «Пана А. Наконечного та його дружину з нагоди вінчання хай Бог благословить». На весілля приїхали друзі-побратими, серед яких були художник Едвард Козак (ЕКО)та зв’язкова Романа Шухевича Галина Дидик (псевдо «Анна»). Невдовзі у молодого подружжя народився син Зеновій. У 1942 та 1944 році Наконечний пише декілька портретів дружини у вишитому українському вбранні, а також «Автопортрет» (1943), з якого проступає мужня і впевнена, духовно піднесена чоловіча натура.
Художник продовжує створювати серію ікон, кольорових репродукцій («Ісус Христос», «Святі Ольга та Володимир»), ряд етюдів з краєвидами урманських околиць. Пейзажі Наконечного – це мальовнича, неповторна краса рідного краю. Так, з'являється цикл нових полотен: «Околиці Урманя», «Копи», «Над ставом», «Яблуня цвіт»”, «Урманські поля» (1942), «Хата сусіда зимою» (1943) та інші. Він продовжує активно брати участь у збірних виставках СП УОМ (Спілка Праць Українських Образотворчих Мистців) у Львові (1942-1944 рр.), про що свідчить каталог-альманах ІІІ-ої виставки СП УОМ за 1942р. Тоді Андрій Наконечний подав сім своїх картин: «Різдво», «За правду», «Церква», «Вид на Урмань», «Копи над ставом», «Краєвид». Його твори експонувалися поряд з картинами Святослава Гординського, Едварда Козака, Ярослави Музики, Осипа Куриласа, Петра Обаля, Миколи Бутовича та інших відомих художників. Цей період особливо плідний у житті художника.
З повторним приходом радянської влади в Україну, Андрій Наконечний, щоб уникнути переслідувань НКВД, написав в анкеті, що має лише чотири класи початкової школи. Він йде працювати спочатку в каменоломню, а потім у лісництво. Однак залишається при власних патріотичних переконаннях. Щоб підтримати підпільних вояків УПА він малює карикатури на радянську владу і передає зв'язковою «Анною» (Галиною Дидик).
Із 1954 року аж до смерті Андрій Наконечний працював маляром в Бережанській дорожній службі . Останніх десять років свого життя він був прикутий тяжкою хворобою до ліжка. Помер художник 15.вересня 1983 року. зі словами на устах – «Любіть Україну». Лише після смерті, у січні 1991 р. в залі Тернопільського краєзнавчого музею відбулася перша виставка творів Андрія Наконечного, які зберегла родина. Це було справжнє відкриття для України.
Сьогодні картини та ікони Андрія Наконечного зберігаються у постійних експозиціях Тернопільського обласного краєзнавчого та художнього музеїв, Бережанського краєзнавчого музею, Львівського Палацу мистецтв, в УПЦ Покрови Діви Марії в Інгольштадті, а також у приватних збірках. У Настасівській церкві дивом збереглися рукописи й образи, які Андрій Наконечний створив спільно з Дам’яном Горняткевичем, Андрієм Лепким і Михайлом Зорієм. Ім’я художника-патріота Андрія Наконечного тепер заслужено повертається на сторінки національного мистецтва України.

Надія Музичук