Українці-переселенці з Галичини до Боснії наприкінці XIX і на початку XX ст. вже після кількох років життя в новому осередку, попри важкі умови, засновують церковні парафії, а згодом і громадські організації. Вже 1907 р. засновано першу читальню «Просвіти» в с.Лішня, а офіційно це товариство зареєстровано 1909 р. у м. Прнявір. Програмні завдання та діяльність “Просвіти” у Боснії охопили ціле українське населення.
Після ІІ Світової війни, й особливо в період масового переселення з Боснії до Воєводини, основним завданням українців, які розпочинали своє життя фактично з нічого, було забезпечити дах над головою і кусочок хліба на столі. Але вони аж ніяк не забували і про духовні й культурні потреби громади.

Набутий у “Просвіті” на культурному рівні досвід, бо займатися громадсько-політичною діяльністю було суворо заборонено, допоміг українським ентузіастам пристосовуватись і діяти в рамках існуючих умов, під іншими формами діяльності і назвами організацій.
Після переселення з Боснії до Воєводини, своїх інституцій та офіційно зареєстрованих товариств українці не мали ще до 1981 р., коли було засновано культурно-мистецьке товариство ім. Івана Сенюка у м.Кула.

Беручи до уваги, що  у 80-их роках у Воєводині українська громада не мала регіональної організації, неформальна група ентузіастів, яку очолили Євген Кулеба з Кули та Іван Терлюк з Нового Саду, створила Ініціативну групу з реєстрації у державних органах оді ще СФРЮ української громадської організації, яка б представляла інтереси українські меншини у Воєводині й брала активну участь  у всіх галузях суспільного життя. Ця ідея була заснована на зразках програми діяльності “Просвіти”у Боснії ще з часів Королівства Югославії. Але в той час набагато складніше було заснувати громадську організацію, аніж сьогодні.

На той час подібні громадські організації під назвою «Товариство мови і літератури» у Воєводині мали тільки угорці, словаки, румуни і русини.
Проект щодо одержання офіційної реєстрації на заснування Товариства української мови, літератури і культури Воєводини, з боку українців передано до Уряду 1988 р.
Ветували цей проект поодинокі чиновники з обгрунтуванням, що українська мова і письмо не мають права на офіційне вживання і що українці в урядових документах не фігурують як рівноправна національна меншина. Крім того, відповідальні урядові представники у Виконавчій раді Воєводини стверджували, що українці реалізують свої колективні права через посередництво русинських інституцій та організацій, тому, мовляв, належної організації їм не потрібно. Процес схвалення проекту щодо заснування громадської організації у Воєводині тривав і протягом 1989 року, але завдяки наполегливості українців його вирішено позитивно.
16-го грудня 1989 р. у Новому Саді засновано Товариство української мови, літератури і культури Воєводини, на Зборах схвалено Статут, програму діяльності, обрано керівництво і три постійні комітети. Передбачено заснувати філії у кожному осередку, де компактно мешкають кількість українців у Воєводині, а саме у містах Кула, Вербас, Новий Сад, Сремська Митровиця й Інджія.

Від самого заснування Товариство започатковує активне культурницьке життя в усіх згаданих осередках, а одним з перших успіхів були запровадження першої україномовної радіопередачі у Сербії на місцевому Радіо з трансляцією на поселення Вербас і Кула. Це сталося вперше на радіохвилях 3 червня 1990 р. Згодом відзначався круглий ювілей – 100 років від переселення українців з Галичини на югославські простори. Захід відбулося 30 червня і 1 липня 1990 р. в м.Кула.
Наполегливістю керівництва протягом 20-ти років відновлено діяльність ансамблю “Коломийка” у Сремській Митровиці, яке 2003 р. перереєстровано в “Товариство плекання української культури”, 1990 р. засноване культурне товариство “Карпати” у Вербасі та 2001 р. засноване українське товариство “Кобзар” у Новому Саді, розпочато з заснуванням товариства у Інджії.
2001 р. до назви Товариство української мови, літератури і культури додано “Просвіта”.
У галузі культури ”Просвіта” започаткувала щорічне відзначення в березні місяці Днів Тараса Шевченка, також започатковано вшанування Пам’яті полеглим борцям 3-го українського фронту Червоної армії у Батинській битві 1944 р. у м.Сомбор. Зусиллями активістів організовуються різного роду концерти, забави й інші святкування та тематичні вечори.

У галузі освіти організовано поїздки дітей та молоді в Україну на Літні українознавчі табори та школи, а від 1998 р. щорічно організовуються Літні школи україністики Просвіта, які проходили на Фрушкій Горі, Бачкому Петровцi, Сремській Митровиці, Сомборі в Сербії, у місті Долина Івано-Франківської області та Бучач і Борщів Тернопільської області в Україні. Ці літні школи відбуваються по сьогодні. З 1995 р. у Кулі відновлено вивчання української мови з елементами національної культури у початкових школах, з 1997 р у Вербасі, а згодом у Новому Саді, Будисаві, Сремській Митровиці.
У галузі інформування з 1990 р. у Вербасі розпочали транслюватися українські радіопередачі по Радіо Вербас-Кула (зараз радіо Вербас), з вересня 1992 р. по Радіо Новий Сад, з березня 2004 р. по Радіо Кула, а з 2001 р. і телепередачі по Телебаченні Новий Сад.
З 1996 р. товариство розпочало видавати свій часопис ”Українське слово”, яке стало першим самостійним виданням друкованого слова українців у Воєводині.

На міжнародному плані зв’язки Товариства з Україною і українською діаспорою набули високого рівня й оформленням в січні 2002 р. Інформаційної служби Товариства “Просвіта” – таким чином набагато більше стало відомо про українську громаду у Сербії. Тексти та статті про нашу громаду і події друковано у майже всіх газетах та часописах української діаспори та в багатьох газетах, часописах, Радіо та ТВ передач  в Україні.
16-18 листопада 2001 р. на десятому З’їзді ЕКУ товариство “Просвіта“ було прийнято в членство Европейського Конґресу Українців, а 5 червня 2002 р. “Просвіту” прийнято в членство Світового Конґресу Українців.
Травня 2002 р. Товариство "Просвіта" прийняло учасників та було співорганізатором Каравану "Разом у Європі" , котрий складався з журналістів та громадських діячів з Північно-центрально-південної Європи.
Березня 2003-го року в Сербії побував президент Світового Конґресу Українців Аскольд Лозинський.
Листопада 2001 року Товариство підписало Договір про співпрацю з Тернопільською обласною державною адміністрацією, квітня 2002 року договір з Українською ТелеРадіо компанією про отримання аудіо матеріалів щодо української культури та етнографії і у квітні 2004 року Товариство пiдписало Угоду з Всеукраїнським Товариством “Просвiта” у Києвi.
Керівники “Просвіти” брали участь в усіх чотирьох Всесвітніх форумах Українців, які проходили у Києві, на 8-му і 9-му Конґресах Світового Конґресу Українців, а від 2001 р. в річних нарадах та З’їздах Европейського Конґресу Українців. Члени Товариства брали участь в різних міжнародних конференціях як в країнах проживання діаспори, так і в Україні

Найбільшим успіхом “Просвіти” можна вважати те, що своєю активністю переконала суспільство і державні інституції в тому, що ми – українці, маємо право на своє існування та рівноправний розвиток з іншими меншинами на цих просторах. В результаті, коли у 2002 р. схвалено Закон про захист прав і свобод національних меншин, українську громаду визнано і вона отримала статус національної меншини Сербії.
Товариство “Просвіта” було одним із рішучих сегментів для створення  головного органу національного самоврядування українців Сербії – Національної ради української національної меншини.