Червень

3.06.1903 р. (110 років тому) народився Митрофан Явдось, діяч Української автокефальної православної церкви, священик. Помер 1966 р.
4.06.1863 р. (150 років тому) у селі Шолудьки (тепер Вінницької області) народився укр. архітектор Владислав Владиславович Городецький. Чудова природа цього краю справила велике враження на Владислава, ще підлітком він полюбив малювання. Гімназію закінчив в Одесі. Пізніше витримав іспит до Петербурзької академії архітектури і живопису. У 1890 році, закінчивши 5-ий курс навчання зі срібною медаллю і отримавши звання художника 3-го ступеня, В.Городецький переїхав до Києва. Саме тут розкрився його талант. Чималий внесок у формування обличчя Києва належить саме В.В.Городецькому. За його проектами побудовано Художньо-історичний (зараз Національний художній музей України) музей. Архітектурною пам’яткою є і караїмська тераса по вул. Ярославів вал – 1899-1900 рр. (тепер Будинок актора). Архітектор керував роботами на будові Миколаївського костьолу (нині Будинок органної та камерної музики). Митець оформляв зал Київського театру Соловцова (тепер Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка). Справжня перлина архітектури – це «Будинок з химерами», власний особняк майстра на Банковій, 10 (1901-02 рр.). Помер Городецький далеко від Батьківщини у Тегерані взимку 1930 року, там і похований.
5.06 Всесвітній день охорони довкілля.
8.06.1883 р. (130 років тому) народилася О.В.Дучимінська, українська художниця. Померла 1988 р.
9.06.1878 р. (135 років тому) нар. укр. актор, режисер, педагог, театтральний діяч Іван Олександрович Мар’яненко. Він один із тих, хто брав діяльну участь у розбудові українського театру і разом із ним пройшов складний шлях становлення і розвитку. За 63 роки своєї сценічної діяльності Іван Олександрович створив понад 300 соціально гострих, реалістичних образів у різних жанрах драматичного мистецтва – від високої трагедії до водевілю. І.О.Мар’яненко (справжнє прізвище Петлішенко) народився 9 червня 1878 року на хуторі Сочеванов. Ідею присвятити себе театру Іванові подав його дядько актор Марко Кропивницький. На кошти родича Івана та його молодшого брата Марка віддали до Куп’янської повітової школи відразу до 2-го класу. 1895 року Іван і Марко Петлішенки закінчили школу і рушили до міста в театр славетного дядька. Дебют І.Мар’яненка відбувся в Одесі у п’єсі М.Кропивницького «Чмир», де виконав роль Герасима. У 1903 році у Петербурзі І.Мар’яненко працював із Марією Заньковецькою, відтак служив і в театрі Михайла Садовського. Грав Мар’яненко і в Другому Київському драматичному театрі. 1946 року відбулася прем’єра вистави «Ярослав Мудрий», яка стала етапною в сценічному життіІ.Мар’яненка. Він талановито відтворив складність і суперечливість натури свого героя – Великого князя Ярослава. Помер І.О.Мар’яненко у 1962 році.
20.06.1853 р. (160 років тому) народився О.П.Мижуга – український співак і педагог. Помер 1922 р.
22.06 День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
24.06.1873 р. (140 років тому) у Полтаві в багатодітній сім’ї колишнього кріпака князя Кочубея народився Іван Матвійович Стешенко, український літературознавець, письменник і педагог. У Києві Іван Стешенко опинився в колі відомих українців. Він бував у родинах Старицьких, Лисенків і Косачів, брав участь у діяльності літературного гуртка «Плеяда». Його зацікавлення історією виявилося в написанні драми «Мазепа», яка вийшла 1896 року у Львові. За причетність до революційних подій Іван Матвійович відсидів 5 місяців у Лук’янівській в’язниці, одружився з молодшою дочкою М.Старицького – Оксаною: це сталося на третій день після звільнення нареченого. Подружжя мало двоє дітей – доньку Ірину (актриса театру «Березіль») та сина Ярослава (уклав бібліографію української книжки, закатований на смерть у 1939 р. Неможливо перелічити усі труди І.М.Стешенка. Відзначимо праці з дослідження творчості Кобзаря «Т.Шевченко яко великий митець слова» (1904 р.), «Життя і творчість Т.Г.Шевченка» (1918). Проте заповітні мрії Стешенка не збулися. 29 липня 1918 року він поїхав до Полтави. Нічний постріл у голову невідомого вбивці на полтавському залізничному вокзалі обірвав життя письменника. Свідком убивства був лише його 15-літній син Ярослав. Навіки спочив Іван Матвійович на Байковому кладовищі неподалік від могили свого друга і однодумця М.В.Лисенка.
28.06 День конституції України.