АРХІВ
ГРОМАДИ

№5(109)
вересень - жовтень
2010 року

Слово рідне, мово рідна!

«Ну щоб здавалося слова...
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!»

Тарас Шевченко

«Мова – коштовний скарб народу».

Іван Франко

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Панас Мирний

«Як парость виноградної лози,
Плекайте мову, пильно й ненастанно
Політь бур’ян, чистіша від сльози
Вона хай буде!»

Максим Рильский

«О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема».

Володимир Сосюра

Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак!

Олександр Підсуха

О слово рідне!
Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співучий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм.
Ні! Сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Олександр Олесь

Як не любить ту мову нашу?
Мені вона найкраща в світі,
Гарніша, ніж весняні квіти...
І, як найпершої любові,
Не заміню тієї мови!
Її ніколи не віддам
В поталу недругам.
Не дам над нею кпити і сміятись,
Щоб легкодухим не страхатись,
Скажу за тебе гнівне слово,
Моя ти рідна, горда мово!

П.Вакуленко

Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і помістилося в одній! -
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Василь Симоненко