Краса і сила рідної мови

НАРОД СКАЖЕ – ЯК ЗАВ’ЯЖЕ

ЗИМОЮ ДЕНЬОК, ЯК КОМАРІВ НОСОК


До завірюхи треба кожуха.
Так тепло, як циганові під ятером.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Грудень рік кінчає, а зиму починає.
Сонце в мішок не зловиш.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Як зазимує, то й жаба оніміє.
Сумний грудень і в свято і в будень.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Місяць лютий спитає, чи взутий.
Місяць лютий гостро кутий.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи – ледащо, а їсти нема що.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Мерзлякуватому й на печі холодно.
Зима без снігу – літо без хліба.
Багато снігу – багато хліба.
Де сніг буде – хліба прибуде, де вода розіллється – сіно набереться.

Сторінку підготувала Надія Музичук