АРХІВ
ГРОМАДИ

№1(125)
січень - березень
2014 року

Надія Музичук

ШЕВЧЕНКО НА МАЙДАНІ

Україна зустріла 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в боротьбі за свою свободу і незалежність, як від внутрішнього ворога, так і від зовнішнього. Тому, як ніколи, словами Тарасового “Заповіту” був наповнений весь український революційний дух. І слово пророка було адекватне часу. Шевченко присутній в національній пам’яті, а накопичене  століттями прагнення бути вільними, думки Кобзаря настільки зараз сконцентрувалися в суспільстві і вилилися назовні, що зломити дух волі вже нікому не під силу. Нація згуртувалася.
9 березня на Майдані відбулося велелюдне Шевченківське Віче. Воно розпочалося біля пам’ятника Тараса Шевченка з покладання квітів за участю активістів Майдану, керівників держави, офіційних осіб, представників Церков і релігійних організацій України, дипломатичного корпусу, громадськості. Серед духовенства були представники УПЦ КП, УПЦ (МП) УГКЦ, УАПЦ, протестантів, вірмен, мусульман.
У своєму виступі Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет розповів про неоціненний внесок Тараса Шевченка в історію України, про актуальність його слів, піддав різкій критиці агресію Росії на території України і закликав народ мужньо і з Богом відстоювати неподільність української землі. Патріарх Філарет висловив впевненість, що перемога буде за Україною і в цьому повинні їй допомогти США і Європа, які сьогодні є союзниками незалежної України.
“Що є основою нашої перемоги? Це непереможний дух народу. Той дух, який подолав страх смерті. І ви свідки того, як тут снайпери убивали українців, а вони не боялися смерті. То ви думаєте, що наш народ не зможе захистити свою Батьківщину? Зможе. У нас є ще правдиві гаранти. Це Сполучені Штати Америки і Великобританія, які не відмовляються бути гарантами недоторканості нашої української території. Ми звертаємося до них як до гарантів, виконати свій обов’язок не тільки перед українським народом, а перед світом. Бо якщо ви не захистите територіальну недоторканість України, то хто буде вам вірити у майбутньому, хто буде довіряти міжнародним договорам? Тому честь США і Великобританії вимагає захистити нашу територіальну цілісність. Але ми, дорогі браття і сестри, насамперед повинні покладати надію на самих себе. Ми повинні робити все, щоб наша держава була демократичною, недоторканою, свобідною”, ‒ наголосив у зверненні до зібраних на Майдані людей Патріарх Філарет.
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) під час промови на Майдані назвав Тараса Шевченка пророком, голос якого відкриває нам двері свободи і щастя на своїй рідній землі. Першоієрарх попросив усіх молитися за нашу землю, яка дала нашому народу і цілому світові такого великого пророка. “Молімося за неподільність нашої землі. За те, щоб Господь Бог оберігав усіх нас від лиха війни і нового кровопролиття. А наш Тарас нехай будить наші серця і наше сумління словом вічного Воплоченого люблячого Бога батьків наших. Дуже прошу вас не припиняти молитви, бо перед нами ще довгий шлях, коли ми скажемо, що український народ переміг на своїй землі”, ‒ попросив Глава УГКЦ.
Після виступів очільників Церков Майдан скандував: «Церква єдина».

Присутність Шевченкового духу був осмислений по-новому в революційній поезії Майдану. До Кобзаря звернули свої погляди, насамперед, поети-учасники й активісти Майдану в столиці та інших містах України. Поети своїми віршами ніби розмовляють з Тарасом Шевченком, сповідуються йому.

До Шевченка

“Тарасе, знову нас в кайдани...
За те, що вийшли на Майдани.
Бо все ще правди в Україні
Немає, батьку, і донині.

Але є віра, в ній ‒ і сила,
Що буде матінка щаслива,
Заколосяться, ніби жито,
Слова пророчі “Заповіту”.
(Тетяна Череп-Пероганич)

Твори Тараса Шевченка і вірші, присвячені йому, неодноразово лунали зі сцени Майдану. Особливо зворушено прозвучало виконання всім Майданом пісні “Реве та стогне Дніпр широкий” у вечірні хвилини 18 лютого, коли впритул над Майданом зібралися всі сили режиму, щоб задушити його жорстоким штурмом. Люди вірили, що в небезпечну годину з ними дух Тараса і Господь.
Увесь революційний час на Майдані був присутній мистецький образ Тараса Шевченка, це ‒ і великий портрет Кобзаря на сцені, плакат на КМДА, плакати й наліпки з Шевченком по всій території Майдану й прилеглих до нього вулицях. Художники створили також приближений до запитів часу художній образ Шевченка з шинами на барикадах, в обладунках сотника Самооборони, в береті Че Гевари, в образі могутнього супермена і т. п. Також великий портрет Тараса Шевченка був викладений з маленьких фотографій людей і поміщений на згорілому Будинку профспілок і традиційно ‒ на ялинці Майдану ‒ унікальному експонаті революційної народної творчості. Портрет Шевченка знаходиться і зверху над фото загиблих героїв Небесної сотні на Майдані. А на Інститутській, на місці найбільшого розстрілу людей кругом прикріплені аркуші з надрукованими віршами Тараса Шевченка. На цьому місці буде стояти каплиця. Також по всіх містах України люди поминали Героїв Небесної Сотні молитвами і віршами Кобзаря.
Шевченко ‒ пророк. Не випадково кругла дата 200-річчя з дня його народження припадає на переломний момент нашої історії, і він попереджав український народ:

“...Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.”

Так вийшло, що перший загиблий із Небесної сотні ‒ Сергій Нігоян ‒ читав напам’ять на барикадах для відеозйомки ще до кривавих штурмів уривок з поеми Тараса Шевченка “Кавказ”, а слова ті звучали ніби на адресу майбутніх Героїв Майдану:

 “...І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся ‒ поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”

Шевченко адресувався, зрештою, не лише українцям, його послання мають універсальний зміст, бо, в кінцевому підсумку, головне, чого він учив своїх співвітчизників – це відрізняти добро від зла. А саме про це сьогодні йдеться.

Пам’ятник Кобзарю на Майдані

Своєрідний пам’ятник Кобзарю ‒ Духовному Гетьману України ‒ встановлено на Майдані Незалежності напередодні святкування 200-річчя з дня народження. Це ‒ робота самодіяльного майстра-різьбяра з Вінничини Володимира Зайця. Шевченко стоїть посеред Майдану такий, яким його найчастіше зображували у книжках ‒ у кожусі, шапці та з густими довгими вусами та ще й з жовто-блакитною стрічечкою з боку. Тарас поміж людей на свій день народження і разом з усіма дивився урочистий концерт, присвячений 200-річчю з дня народження поета “Встане Україна – світ правди засвітить!” Ідея такого пам’ятника вдалася. Кожен хотів доторкнутися до Кобзаря, притулитися, сфотографуватися, покласти квіти. Особливо цікаво було дітям. Зі сцени “Заповіт” Кобзаря читають багатьма мовами світу. Першою ‒ українською ‒ виконала 117-річна Катерина Козак з Коломиї, найстаріша жителька України.
Скульптор розповів, що образ Тараса Шевченка він створив з суцільного 200-річного дерева осики, яке віднайшов в лісі Барського району на Вінничині. Це дерево, по суті, є ровесником Великого Кобзаря, його стовбур – вагою майже 1т, а різьбити скульптор почав 2,5 роки тому. В основу ж покладена відома робота художника Івана Крамського. Висота пам’ятника 2,30 м, в обхваті 1 м.  Автор вирізав верхню частину скульптури, а далі за його  задумом до роботи над скульптурою повинні приєднатися всі бажаючі на Майдані, беручи в руки стамеску та киянку. Звичайно, майстер показує і навчає як правильно тримати інструменти й наносити штрихи до Тарасового кожуха, а трісочки можна взяти з собою на згадку про участь у спільній роботі. Наразі більше 7 тисяч людей долучилися до співпраці зі створення народного образу Великого Кобзаря, генія і пророка нашої нації. Завершену роботу ще потрібно буде обробляти спеціальними скріплюючими розчинами, щоб скульптура була міцна, ‒ розповів скульптор.
 Автор надіється, що дерев’яного Тараса занесуть до Національного реєстру рекордів, як скульптуру, над якою працювало найбільше людей. Володимир Заєць, автор скульптури Тараса Шевченка: “Він буде стояти тут. Не потрібно йому високих постаментів. Він весь такий приземлений, Шевченко, до якого можна підійти, помолитися. Тут дуже багато його обнімають ‒ енергетику хочуть, певно, собі взяти”.
Тарас з нами!

ТАРАС НА МАЙДАНІ

Нуртує Майдан героїчного часу,
Надійно карбує історії мить…
Ми маєм почути вже голос Тараса –
Він з нами ось тут на Майдані стоїть.

Розбити дощенту кайдани і грати –
Усе заповітне, як сад, розцвіте.
І щезнуть навіки враги-супостати,
Тарас на майдані – за діло святе.

Приспів
Тарасе, Тарасе, Тарасе…
Тебе зустрічає людей океан,
Тарас на Майдані…Найліпша окраса:
Зливається в ціле Тарас і Майдан.

Тарас…Він людей до сокири не кличе…
Як вибухне час, то розгорнемся враз.
Наш рідний Майдан загартовує віче,
Чатуєм на слово – що скаже Тарас.

Майдан непохитний у радості й муці,
Щоб вибороть волі омріяний час…
Для слави Майдану в ім’я революції
В степах Зауралля томився Тарас.

Володимир Москвич

 

Я ДО ТЕБЕ, ТАРАСЕ, НА СПОВІДЬ ІДУ

Він тут світив, де і лани і кручі
Лежать шатрами горді престарі,
Де сплески вод Дніпро ревучий
У Січеслав приніс для козаків.

Звідсіль…Із Моринців, аж ген під небеса
Вдивлявся сумно на Дніпрові води,
І сіяв зорями слова для «Кобзаря»,
Немов здійснену мрію для народу.

І раєм снив і волею ясною,
І вбогу нивку мислями орав.
Просив у Господа молитвою святою,
Щоб Україну в рабство не віддав.

Він тут горів. Для блага свого краю
Віддав себе у повноті душі.
За те і доля боляче скарала:
Холодним вітром била у життті.

І тут, і там – снували небораки,
І люд дрібнів у рабстві на землі.
Шевченко чорний день хотів здолати
Не зброєю, а словом сіячів.

Не було з ким ділитися думками
І він писав обгризком олівця,
Ховаючись в кропиві з бурянами,
Про чорну ніч простого кріпака

І про неволю, про панів й ректутів,
Про свист нагайки пана за будь-що.
У тих словах – одвічні біль і муки,
Ридання степу, матерів і дочок.

Проклята нивка поросла тернами,
А він скидався в мороці світів.
І тут повстав понад широким ланом,
Дніпрові води й велич берегів.

Апостол правди, волі і науки,
До тебе я щодня на сповідь йду.
До неба простягаю у молитві руки:
‒ Не дай нам, Боже, голоду й війни.

Але зішли нам тисячі тарасів,
Щоб в ніч беззорну день новий прозрів.
Хай Україна захлинається від щастя,
А ворог скигле, мов голодний звір.

Щоб світ дізнався, вільні ми й єдині
У силі, славі, мудрості, красі.
Дзвенить у серці "Слава Україні!",
А з уст народу ллється “Заповіт”.

Галина Фесюк

 

ЖИВЕ ТВОЄ, ТАРАСЕ, СЛОВО!

Чи розкажу тобі про радість
У день народження, Тарасе?
Що може жити краще стало?
Чи щось змінилося із часом?

Тарасе, “врем’я” знову люте,
Чи мирно буде чи війна?
В тривозі серце не розкуте,
Що розуму у когось несповна.
Не радісно скажу, Пророче,
Жадоба і брехня кругом,
Москаль Вкраїну знову хоче,
Бо вимріяв жахливим сном.
Терзають гарну, яснооку,
Слізьми омиту вже сповна…
А в серці туга, біль глибокий,
На тебе молиться Вона.
За 200 років, ох немало,
Дніпро побачив лихоліть.
В таких, як ти, душа повстала,
А у скількох вона ще спить.
Скажу тобі, тебе читають,
Хто хоче мрію донести,
І землю раєм називають
У славі, щоби їй цвісти.
А скільки ще глухих і сплячих,
Замки їх душі так чатують,
Що не почують землі плачу,
Є ті, що слухають, але не чують.
Тарасе! Не скажу словами,
Душею поведу розмову.
Сьогодні ти в серцях із нами,
Живе твоє, Тарасе слово

Людмила Яцура