АРХІВ
ГРОМАДИ

№5(109)
вересень - жовтень
2010 року

Фольклорний фестиваль у Луцьку

З 7 до 10 жовтня у Луцьку відбувся великий фольклорний  фестиваль «Берегиня» за участю самодіяльних народних колективів з України, Польщі, Білорусі, Росії, Литви. Представляти аматорське мистецтво української меншини в Угорщині на Волинь поїхали співачка Товариства української культури Анна Ляхович та музикант Олексій Ямковенко.
У Луцьку митців з Угорщині дуже гостинно зустріли працівники управління культури обласної державної адміністрації, розмістили в готелі, відтак допомогли вирішити всі організаційні питання, пов’язані з перебуванням у Луцьку і виступами у фестивальній програмі. Гостям з Угорщини, зокрема,  активно допомагала в цих питаннях куратор Галина Чурікова, працівник методичного відділу управління держадміністрації Волинської області.
Учасниця фольклорного фестивалю в Луцьку Анна Ляхович розповіла «Громаді»: «Я виконала перед численною публікою три пісні: на відкритті співала  закарпатську народну «Ой я знаю, що гріх маю»,. Наступного дня на концерті в Луцькому драмтеатрі заспівала «Баламуте». А на закритті фестивалю виконала шевченківську «Стоїть гора високая». Можна було б заспівати і більше, адже ми мали у своєму репертуарі ще кілька гарних пісень. Але річ у тім, що на фестиваль приїхало дуже багато колективів – всього було кількасот учасників. І якби кожний з цих ансамблів, так би мовити, перебрав відведений йому ліміт, то концерт затягнувся б на 10 годин! Тому підбирали виступи за принципом, що на сцені звучатиме найкраще і веселе».
У рамках фестивалю відбувся конкурс колискової пісні. На жаль, наші митці не взяли в ньому участь, бо було вже небагато часу на підготовку перед дорогою. Так само організатори ввели номінацію «обрядова українська пісня», оскільки в щоденному культурному ужитку українців їх є дуже мало. Анна Ляхович: «Коли я дивилася виступи своїх колег на сцені, то з жалем помітила, що в Луцьк приїхало таки малувато народних оркестрів і небагато було танців. В основному це був пісенний фестиваль. Особливо сподобалися мені виступи учасників з Кубані (Росія). Між собою вони розмовляли російською, але співали такі гарні старовинні українські народні пісні і так задушевно, що це було справжнім відкриттям для присутніх. Так само запам’яталися пісні фольклорного колективу з Польщі. За кулісами дівчата спілкувалися між собою польською мовою, але співали дуже добре українською. Цікавим був виступ аматорів з Хмельниччини. Мені здається, це був один із найоригінальніших номерів, адже грали народні музики і цікавий дуетний спів у вигляді діалогу-переклички. Непогано виступили гості з Литви, заспівавши одну й ту саму пісню по-українському і на литовській мові. У них був веселий номер з танцями. Дуже сподобалися мені їхні фольклорні костюми. Видно було, що сценічний одяг у них  і навіть взуття були дуже якісної ручної роботи. Самі артисти справляли гарне враження приємних відкритих людей».
Фестиваль у Луцьку проходив у рамках святкування днів міста. Велелюдне відкриття заходу відбулося на території державного музею-заповідника «Луцький замок» а продовжилося в драмтеатрі. Великий успіх у глядачів здобули митці Товариства української культури в Угорщині. Ось як розповіла про це Анна Ляхович: «Я себе хвалити не буду, але я цілком задоволена реакцією глядачів. До нас підходило дуже багато людей, які цікавилися нами. Розмовляли з нами і журналісти регіональної телекомпанії, вітали з успіхи глядачі з Києва... В телеінтерв’ю мене, наприклад, запитували про те, коли я виїхала з України, як мені вдається підтримувати свою професійну форму, на яких заходах і як часто доводиться виступати. Тому я відповідала, що попри те, що я живу постійно в Угорщині вже 20 років і фактично відірвана від своєї основної професії співачки, але все одно голосові і душевні ресурси в мене не розтрачені. Я так само на рівні співаю в академічному пісенному стилі, в мене так поставлений голос і я інакше не можу співати. Коли я виходила із зали, перше запитання від глядачів до мене було: «Ви є професійна співачка?» На це я тільки посміхнулася, сказавши, що, мовляв, колись була такою. А що я могла сказати?»
Анна Ляхович повідомила, що вікових обмежень до учасників фестивалю не було. І справді, на сцені виступали як молодь від 17 років і старші. Найстаршій учасниці було приблизно 75 років. «Що цікаво,  в мене склалося таке враження, що в оточенні моїх колег, на сцені, за кулісами і в залі, адже ми часто міняли ролі виконавців і глядачів, я не відчувала жодних заздрощів. Коли митець потрапляє в таку творчу атмосферу, то це його, можна сказати, буквально окриляє, надихає на більшу роботу в ім’я мистецтва і глядачів. Всі ми однаково переймалися радощами і успіхами одне одного. Там не було такого, що от одні співають краще, а інші – гірше. Там всі ми були, наче рідні брати і сестри. Причому колективи були дуже різні із різних міст України й закордону: з Хмельницька, Вінниці, зі Львова, Харкова, Полтави, Рівного, Білорусі, Литви, Росії, Польщі та Угорщини».
Після першого виступу Анни Ляхович на відкритті фестивалю до співачки та музиканта Олексія Ямковенка підійшли працівники обласного телебачення. Вони домовилися з ними про інтерв’ю і про запис у телестудії кількох пісень (мелодія Олексія Ямковенка на слова Валентини Зінченко та поетеси з Луцька Галини Рожанської). Наступного дня о 9 годині ранку в студії зустрілись А.Ляхович, Г.Рожанська та О.Ямковенко. В цій передачі телеглядачів познайомили з творчістю Г.Рожанської а також Анна Ляхович заспівала кілька пісень з музичного альбому, виданого на кошти ТУКУ та ДОСУУ «До верб і тополь». Компакт-диски в перебігу фестивальних зустрічей були подаровані меру міста Луцька, керівнику фестивалю,  управлінню культури Волинської облдержадміністрації в особі Галини Чурікової та багатьом іншим.

Наш кор.