№6(104)
листопад - грудень
2009 року

ПСИХОЛОГІЯ
РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Самоврядування українців ІХ району столиці

Самоврядний національний орган українців Ференцвароша існує з 1999 року. Всі ці роки його беззмінно очолює пані Ярослава Хортяні. Дебютним культурним заходом українців цього району стала участь у Днях Ференцвароша 1 жовтня 1999 року. У 2-годинному концерті «Пісні і танці нацменшин» виступили Ганнуся Бачкаї, учасниці пісенного ансамблю «Русалка» та співачка Анна Ляхович. Вперше мешканці Ференвароша почули пісенні шедеври українського народу «Горіла сосна, палала...», «Гиля-гиля, сірі гуси», «Ти ж мене підманула», «Там, де Ятрань круто в’ється», «Ой, я знаю, що гріх маю».
Наступні роки під час «Днів Ференцового отпуста» вже рідко обходилися без участі українців. Крім цікавих концертних виступів перед публікою, дуже часто українські господині частували гостей свята традиційними національними стравами – борщем, варениками, тістечками. Нерідко в українському наметі можна було знайти на продаж українську книжку чи періодику, сувеніри, або ж навіть замовити портрета з натури художникові Сашку Гембіку. 5 жовтня 2002 року, наприклад, свої роботи в українському шатрі виставила пані Надія Пушкаш. А це – гобелени, ткані доріжки та килими.  А ще наші краяни приносили до українського намету вишитий одяг, ікони, кераміку, вирізьблені по дереву речі тощо.
7 жовтня 2003 року на Днях Ференцвароша в українському наметі обладнали жалобний куточок у пам’ять жертв голодомору 1932-33 років в Україні. Тут були виставлені копії фотодокументів про події тих років і листівки протесту проти призначення премії Пулітцера американському журналістові Дюранті, власкору «Нью-Йорк Таймс», який на догоду більшовицько-сталінському режиму в СРСР заперечував у 1930-х роках факти страшного голоду в  Україні. Отож за два дні «Ференцового Отпуста» було зібрано понад 150 підписів гостей.
Дуже яскраво, весело і красиво відбуваються у Ференцвароші щорічні зелені свята українців на початку літа. Це – ціла програма, зіткана з фольклорних традицій, релігійного освячення, танців, співів і дружнього частування. На таких заходах українського самоврядування завжди велелюдно, гості з нетерпінням чекають початку святкової програми. Нині вже важко собі уявити культурне життя цього району без таких щорічних зелених українських свят, що влаштовуються з молодечим запалом і творчою вигадкою.