№5(103)
вересень - жовтень
2009 року

РЕЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

Мета – створити народний український театр в Угорщині

30 вересня у Центрі української культури, освіти і документації українське самоврядування ІІ-го району Будапешта влаштувало теат­раль­ний вечір до дня українського козацтва. Глядачі побачили виставу «Мати-наймичка» за мотивами поеми Тараса Шевченка.
У ролях були задіяні самодіяльні актори української громади а також артисти Ужгородського та Мукачівського музично-драматичних театрів. Це, зокрема, Олександра Корманьош у ролі Насті, Олександр Щур, який читав літературний текст від автора, актор Станіслав Авдієнко з Мукачева у ролі Трохима, Наталя Засухіна (мати-наймичка), Михайло Фіщенко у ролі Марка, Дана Козубович у ролі Катерини та 6-річний Андрійко Угрин, що зіграв роль маленького Марка.
Після закінчення вистави Олександра Корманьош звернулася до гля­да­чів з теплими словами подяки за їхню увагу і любов до українського театру, розказавши стисло про те, як посувалася робота над цією поста­нов­кою а також згадала про останні здобутки трупи на шляху до створення українського народного театру. Вона вручила диплом і нагороду за найкращу чоловічу роль у конкурсному показі минулого театрального сезону національних меншин Угорщини Михайлу Фіщенку, актору Ужгородського музично-драматичного театру.  Вечір завершився дружнім прийняттям.
Український театр в Угорщині засновано у 2003 році. З того часу глядачі практично щороку мали змогу побувати на прем’єрних виставах, що відбувалися в Будапешті. У рік 195-ліття народження Тараса Григо­ровича Шевченка самоврядування українців ІІ-го району столиці запропонувало на суд глядачів виставу «Мати-наймичка» із поетичного арсеналу Кобзаря – класика української літератури.
Дуже важливо, вважає голова українського самоврядування ІІ району і керівник трупи Олександра Корманьош-Бакляк, щоб глядач бачив саме ті постановки, які становлять золотий репертуарний фонд національного українського театру. Таке завдання стояло перед акторами від самого початку діяльності театрального колективу, і з року в рік воно наполегливо виконується, сказала пані Олександра у відповідь на запитання «Громади», хоча здійснити це і надзвичайно складно в нинішніх умовах фінансування. «Кінцева мета нашої роботи – створити народний український театр в Угорщині», – поділилася своїми планами вона.
Адже театр – це не тільки видовищні розваги, а й невпинний процес виховання глядачів, серед яких сьогодні з’являється все більше юних облич, не в останню чергу – дітей та онуків членів української громади в Угорській Республіці. Саме тому, переконана керівник трупи, молодий глядач нині найбільше потребує художньої правди у вигляді правильної настанови старших, а не масових  псевдоцінностей. Українська культура багата на такі мистецькі шедеври, зазначає пані Олександра, їх лише потрібно з умінням і душею донести до публіки з театральних підмостків. А таку добру можливість Угорська держава національним меншинам надає, не дивлячись на економічну кризу, переконана голова українського самоврядування у ІІ-му районі, додаючи, що треба лише вміло відібрати все найкраще з культурного набутку українців і скористатися цим живим джерелом у процесі естетичного виховання наших краян.

Від наших кореспондентів